12 липня своє престольне свято відзначають села Вербаїв та Коршовець Боратинської громади. До цього дня ми підготували для читачів цікаві та маловідомі факти про ці села. Пропонуємо перевірити себе на знання історії свого села та дізнатися щось нове.
1. Назва села Вербаїв (Верб’яїв) походить від українського слова «верба». Верба — одне з найпоширеніших дерев на території Україні, що здавна супроводжує людські поселення і оселі. Раніше Вербаїв був розташований біля самісінької річки Стир, напевно й тому село було обсаджено великою кількістю верб, верболозів. Адже верби укріплюють береги, стримують зсуви.
2. Перша писемна згадка датується 1452 роком в цей час селом Вербаїв володів Петро-Ланевич Кардеєвич Мильський, який коштами та працею людей села Вербаїв і Кисилина повинен був утримувати І городню Луцького замку.
3. Зі слів старожилів, між Вербаєвом та селом Яловичі (Чекно) була переправа через річку Стир, що була складовою приміської інфраструктури Лучеська Великого.
4. Оскільки в селі росло багато верб та верболозів, то місцеве населення займалось лозоплетінням, були поширені тини з верболозу, а також вербовий живопліт, адже для цього досить було вбити в землю вербовий кілок чи прутик і дерево росло.
5. В 1920 році, коли Волинь відійшла до Польщі, в нашому краю проходив процес перерозподілу земель. В 1926-27 роках люди почали переселятись на нові місця та хутори, а на це треба було також немало грошей. Що могли, те продавали, а більшість взяли позику в земельному банку. Таких хуторів було до 20. Кожне господарство мало 4-5 гектари землі. Селяни отримали землю і вималювали нову мапу села.
6. Вербаївці були прихожанами Свято-Михайлівського храму села Пілганів, так як церкви в селі не було.
7.Чорною сторінкою для жителів села Вербаїв став 1943 рік. За свідченнями очевидців у селі знаходилися упівські схрони. Повстанська армія вела запеклу боротьбу з окупантами. На початку липня у селі було вбито німецького офіцера, за іншими даними упівці взяли в полон двох німецьких офіцерів і тримали їх у схроні. І помста не забарилась. Через три дні нацисти з поляками зробили облаву села. В липні 1943 року каральний загін йшов з Полонки та Пілганова. Жителі, побачивши окупантів, залишали свої оселі і тікали з рідних домівок, беручи з собою речі, корови, коні. Втікали в болота, перебиралися через річку Стир, ховалися в копицях збіжжя. Німці та поляки спалили село дотла, залишилися лише одна будівля - Ковальчука Якова. Разом з будинками було спалено біля 80 людей. Це були мешканці села Вербаїв та навколишніх сіл. Усіх їх німці закрили у клуні Тихона Цики і спалили. З невеличкого привітного села залишилася руїна та гора попелу. Як згадка про страшні роки війни на кладовищі у селі Вербаїв стоїть пам’ятник жертвам трагедії 1943 року.
8. У народі кажуть: де ростуть верби, там чисті джерела води. Між селами Вербаїв та Мстишин в пониззі річки Стир ще й досі б’є фонтаном джерело з кришталевою смачною водою.
Цікаві факти про село Коршовець
1. Село Коршовець здавна належало до луцької Церкви Св. Дмитра, володів ним до 1526 року князь Чорторийський. У 1561 році було два власники села: єпископ Феодосій Гулевич — дід відомої української діячки Єлизавети (Гальшки) Гулевичівни та луцький купець і лихвар Хазко Есманович, який тримав село у сумі 80 кіп литовських грошей. Землі використовувались для вирощування зернових, зерно продавалось на західних ринках.
2. Про походження назви села існує три легенди передані жителями села. Перша легенда повідомляє, що навколо південно-східної частини Луцька були мішані ліси, густі верболози, кущі. Згодом люди, у пошуках родючої землі, почали викорчовувати ці зарослі і вивозили землю від кореневищ-корчилищ. Звільнена територія отримала назву корчилища (коршивища) та згодом з’явилася назва Коршивець.
За другою легендою – тут в давнину була корчма, яку тримали євреї. Купці, які їхали ярмаркувати в Торговицю, зупинялись тут перепочити. Назву села пов’язували зі словом «корчма» – Корчовець, Коршовець.
Третя легенда ближча до нашого часу. У селі Коршів Луцького району жив пан Бєляєв, наприкінці 19 – початку 20 ст. він займав там землі, мав маєток . Пан скуповував землі, а також отримував їх у нагороду за службу. Він і купив для свого сина і частину села Коршовець (12 дворів). Від назви Коршів утворилася назва – Коршівець. Голосний «і» змінювався на «и» або «о», бо у вимові часто чуємо і Коршивець, і Коршовець, і Коршувець.
3. На початку ХХ ст. не було окремо взятої території села, а селяни жили кутками-хуторами: «Ферма», «Томашевщина», «Панський двір», «Старий шлях». Село мало форму прямокутника. А наданий час в селі є лише дві вулиці (Квітнева, Садова).
4. Згідно документів, на час перепису 1897 року в Коршовці було 32 двори і 215 жителів. А на 1 січня 2023 року жителів 461.
5. 30 жовтня 1927 року була утворена філія товариства «Просвіта» в селі Коршовець Полонківської гміни Луцького повіту. З протоколу засідання — «з кожного члена філії побирати місячно по 50 грошів вступних, при вступі кожному платити 1 злот». Тим часом на селі все більш поширюється українська п’єса «Наталка Полтавка», «Назар Стодоля», «Мартин Боруля», «Батраки» та інші. Після постановки вистави завжди були танці до рання.
6. Просвітяни організували бібліотеку і в кінці 1928 року тут було 62 примірники книг. А наданий час в книгозбірні нараховується понад 5 тис. примірників документів.
7. З початком Другої світової війни коршов’яни об’єднались в місцеву організацію ОУН-УПА, яка налічувала більше 70 членів. Вони вели активну боротьбу з червоними і нацистськими окупантами. На початку літа 1943 року упівці хотіли підірвати міст через річку Чорногузка і не дати нацистам з’єднатись з більшими силами. Зав’язався бій, тоді загинуло 13 повстанців. Не всі їхні імена відомі, але герої знайшли свій останній спочинок в Коршовці. В 2007 році на їхній могилі встановлено пам’ятник.
8. В 1966 році центральною садибою Коршовецької сільської ради Луцького району було наше село. Коршовецькій сільській раді були підпорядковані села (Промінь, Мстишин, Лучиці, Вербаїв, Полонка, Гірко-Полонка). Лише у 1974 році в Промінь було перенесено центр сільської ради.
9. Родове коріння найвідомішого на Волині лялькаря бере початок в Коршовці. Директор Волинського академічного театру ляльок, заслужений діяч мистецтв України, кавалер ордена України «За заслуги» ІІІ-го ступеня та Срібного Хреста Заслуг перед Республікою Польща, Поштарук Данило Андрійович — уродженець Коршовця.
10. Окрасою сіл Коршовець і Вербаїв є храм святих апостолів Петра і Павла. З розповідей старожилів, жителі села Коршовець зібрали кошти на будівництво храму в своєму селі, але землі під будівництво ніхто із заможних селян не хотів виділити. В 40-х роках минулого століття на зборах селян було вирішено передати зібрані кошти в село Полонка, де вже розпочиналось будівництво храму. Отже можемо зробити висновок, що храм в селі Полонка був побудований спільно за кошти прихожан сіл Коршовець і Полонка. А коли в Полонці вирішили побудувати новий храм, то старий було перенесено в Коршовець. До 2000-ліття Різдва Христового храмове будівництво було завершено. 12 липня 2001 року владика Високопреосвященнійший митрополит Яків освятив новий престол та новозбудований храм Святих Петра і Павла.
