Історична спадщина Боратина вражає своїм багатством та різноманітністю. Тут знайдені археологічні пам’ятки бронзового та кам’яного віку, досі збереглися будівлі, зведені чеськими переселенцями на початку XX століття. Та, мабуть, найбільш впізнаваною та загадковою історичною родзинкою села є форт. Про цю унікальну споруду існує безліч оповідань та легенд. Кажуть, що у роки Першої світової форт виконував оборонну функцію, також тут знаходиться могила розвідника Купріяна Сивого. Існує легенда, що під Боратинським фортом є підземелля, яке системою підземних ходів з’єднане із підземеллям Луцького замку. Аби розібратися, що з цього правда, а що вигадки – варто заглибитися в історію.
Боратинський форт – оборонна споруда часів Першої світової війни. Всього таких фортів, який зберігся у Боратині, протягом 1887-1890 рр. спорудили чотири: на виїзді з Луцька до Львова і в селах Великий Омеляник та Зміїнець. Земляні фортифікаційні споруди збудували за дорученням імператора Олександра І для укріплення кордонів Російської імперії та оборони міста Луцька. Всі форти, як зазначено в «Генеральном плане с показанием произведенных работ 1890 г. по Луцкой укрепленной позиции», були віддалені від історичного міського ядра на 4 кілометри.
Єдина споруда, яка збереглася майже повністю – форт у Боратині. Навіть сучасний вигляд земляної споруди дає детальне уявлення про фортифікацію кінця 19 сторіччя: «По розмірах укріплення типу люнет значно менше редутів, його ширина 140 метрів, глибина 90. Складається з заокругленого крутого валу висотою до 8 метрів, тил також захищений валом, але вже двохметрової висоти. У центрі валу знаходиться майданчик – барбет для двох гармат. Добре збереглися два схили для закочування гармат на вал – апарелі. По верхівці валу розміщені позиції для піхотинців. Біля підніжжя валу прокладена траншея, також для стрільців. Двір займає центральний траверз (поперечне укриття (насип) в окопах, траншеях для захисту від вогню з флангів або тилу)».
Однак, за всю свою історію Боратинський форт жодного разу не виконував прямого призначення. При наступі росіян у 1916 році австрійці з боями відступали з Боратина, не використовуючи вали форту для оборони. А от у Другу світову боїв у селі взагалі не велося.
Щодо могили таємничого розвідника, розміщеної в самому центрі форту. Напис на плиті свідчить: «Купріян Сивий. Стрілець 8-го Сибірського полку. Страчений австрійцями 22.ХІІ.1915». «Проте, якби він був звичайним стрільцем, то навряд чи заробив би такі почесті від своїх соратників. Та й австрійські військові не вбили б його відразу, а відправили б у табір для полонених. Найімовірніша версія, що Купріян був розвідником», – розповідає місцевий краєзнавець Віталій Гнатюк. – Наприкінці вересня 1915 року війська під командуванням генерал-майора Денікіна змушені були відступати. А Сивий залишився у рідному селі, яке разом із навколишніми населеними пунктами окупували підрозділи австрійської армії. Хлопець влаштувався найманим робітником до чешки Людмили Стужинської, спілкувався з австрійцями, які осіли в Чеському Боратині. За невимушеними бесідами та вечірньою грою в карти Купріян підслуховував інформацію, яка могла б бути цінною для російських військ. Зібрані дані він передавав у Луцьк. Розповідають, що під час однієї з австрійських перевірок Сивий попався. Його били, допитували, та зрештою повісили на форті, зігнавши на страту селян. Наперекір матері Сивого, яка хотіла поховати сина на сільському кладовищі, на вічний спочинок воїна поклали у тому ж форті. На могилі й пагорбі поставили тимчасові дерев’яні хрести. А 22 грудня 1916 року на роковини смерті Сивого солдати, що брали участь у Брусиловському прориві, на могилі освятили пам’ятник. Зробити висновок, що Сивий був не простим стрільцем, а саме розвідником, можна з того, що замітки про його загибель були опубліковані в центральних російських виданнях – «Іскрі» та «Ниві».
Про існування підземних ходів, які з’єднують Боратинський форт і Луцький замок достеменно невідомо. Однак, ця версія видається цілком реальною та правдивою. Зважаючи на те, що споруда була важливим стратегічним об’єктом та виконувала оборонну функцію для міста Луцька, досить логічним було б спорудження таких «підземних коридорів».
