З розповіді жителя села Боратин Ящука Володимира:
«Кілька років тому я тримав багато свійської птиці: курей, качок, кілька гусок і, звичайно, індиків. Це був час, коли квочки вивели курчат, а індички – індичат, і вся ця жвава пташина компанія активно проводила час на вулиці. Гамірно і шумно було у дворі.
Тоді раз на місяць працівниця приходила записувати показники лічильника. Прийшла мила міська пані і того дня. Зайшла у двір, а думками була у своїх справах, щоб швидше обійти всі будинки на вулиці.
Окинула оком: собака – на прив’язі, та навіть доволі дружелюбний. Але встигла вона зробити лише кілька кроків, як несподівано, прямо на голову, вискочила індичка. Жіночка почала кричати і кликати на допомогу, тут вже і я почув якийсь шум і вибіг на вулицю. Зігнав птаха і безпечно допоміг гості записати показники. Вже виходячи вона каже:
– Знаєте, я вже і від собак втікала, і навіть корова не давала зайти у двір, але ще індички мене не проганяли. Але чому у вас немає оголошення на воротах?
– Якого оголошення? – здивувався я.
– Ну, як якого? … «Обережно, у дворі зла індичка!»
Підготувала Фурман Руслана
