Боратин…древній і сучасний. Село з багатовіковою історією, що поєднує в собі різноманіття традицій, культур та народів. Населений пункт, що став особливим для тисяч жителів Боратинської громади, адже символізує наше єднання навколо спільних цінностей, традицій та спільної мети.
Наші талановиті земляки часто оспівують рідне село у своїх творах. Пропонуємо вашій увазі вірш-присвяту Боратину місцевої поетеси Наталії Бугай.
Боратин
Колише простори колиска буття,
Збагнути ми хочемо все до пуття.
З якого ми роду, де те джерело,
Що нас на цей світ у життя привело.
Прийшла до нас назва із тої пори,
Де буйно шуміли дубові бори.
Де вітер гойдав золотий урожай,
Куточок землі - Богом створений рай...
Де Стир сперезали дощаті мости,
З'явилися перші селянські хати.
Де пестило сонце земельки чоло,
Там звівся Боратин - славетне село.
Пройшло крізь роки і негод й лихоліть,
Ввійшло у історію перших століть.
Село, що веде ще відтоді свій лік,
Коли панував в світі бронзовий вік.
Калина пишається в кожнім дворі,
Історію творять його трударі.
І час посріблив ті забуті роки,
Коли там жили і князі, й кріпаки.
Писали картини з барвистих лугів,
І мудрість черпали із парадів слів.
Котились запеклі військові бої.
Збирали славетні з полів врожаї.
Пишався під небом і млин, і костел
Гасили пожежі з тутешніх джерел.
Краяни і чехи тут дружньо жили,
І дух український завжди берегли.
В нас все як у всіх і поля, і жита,
Та тільки для нас сторона ця свята.
Найкраще є місце на нашій землі,
Боратин наш рідний, його трударі.
Пройшовши немало стежин і доріг,
Завжди повертаюсь, де отчий поріг.
Я донька, мій краю, кровинка твоя...
твоєю красою втішаюся я!
Наталія Бугай
14.08.20023
