Спогади про Луцюка Михайла Потаповича, жителя села Оздів.
Рядового Луцюка Михайла, 1916 року народження, мобілізували 1944 року. 14 вересня того ж року Михайло загинув та був похований в місті Бауска (Латвія).
Зберігся лист, написаний Михайлом 28 травня 1944 року, що адресований дружині Марії, яка проживала у Гіркій Полонці.
У листі він описує, що з ним все добре, він живий, здоровий, але не знає як його родина:
«Чи хто жив чи здоровий, чи Соня (дочка) вже велика виросла, бо хлопці вже дехто получили пісьма і з доми і читали, а я дожидаю кожний день, кожну годину за свою милу дитину і дорогу Соню, так я завжди нею тішився, но ни чого, дасть Бог скоро німців розиб’ємо і будим вдома от і все.
Оставайтеса живи здорови, передаю вам свій поклін: тобі Марисько, і Соні доці, і до Пілганова батьку матері, і до Гоздова всім татові і мамі, і Сірожові, і Надії, Мішкови, живіт ни чим не журітся тільки аби дав Бог здоров’я, гляди себе і Соню. Затім оставайтеся живи здорови, я жив і здоров, того і вам бажаю, від Господа Бога здорові оставайтесь. Жду від вас отвіта, як соловей літа. Живи ні горуй!»

На фото зліва на право: Михайло, його жінка Марія, сестра Євгенія та її чоловік Карпо.
Підготувала директор БК села Гірка Полонка Пась Олена