До сьогодні не вдалося знайти інформацію про існування церкви в Боратині в давні часи. Можливо, її в той час в населеному пункті ніколи не було. Таке теж буває. В архівних документах зустрічається тільки інформація про приналежність села до церковних парафій навколишніх сіл – Лища, Крупи, Гнідави. Історичне ж коріння нинішньої церкви Воздвиження Чесного Хреста сягає більш ніж 100 років.
У 1872 році на території села Боратин чехи-переселенці заснували населений пункт під назвою Чеський Боратин. Основна його територія знаходилася в межах сучасних вулиць Шкільної, Заводської та Центральної, де ще до цього часу збереглися поодинокі будинки, побудовані чехами.
Тогочасна чеська громада належала до реформістської євангельської церкви та в 1883 році отримала дозвіл на створення парафії, яка підпорядковувалася синоду в Вільнюсі. Для побудови костелу купили земельну ділянку, поруч заклали нове кладовище. Перше ж кладовище знаходилось на території, де нині знаходиться Форт.
Однак в подальшому в чехів виникли проблеми з отриманням дозволу на будівництво у зв’язку з тодішніми законами та бюрократизмом російських чиновників. Це стосувалося не тільки Чеського Боратина, але й інших чеських поселень на Волині. І тільки наполегливість представників чеської спільноти та аргументи, які вони представили, посприяли вирішенню питання з храмом позитивно. Тогочасний міністр внутрішніх справ Російської імперії дав дозвіл чехам будувати свої святині. В 1906 році заклали фундамент під будівництво храму в Боратині, а вже 5 та 6 серпня наступного року відбулось його урочисте освячення. Згодом в костелі встановили орган.
В 1947 році, у зв’язку з виїздом чеського населення до Чехословаччини, храм припинив своє існування. Орга́н, який чехи демонтували з храму і везли з собою, знищили радянські військові при перетині кордону. Як пам'ять про Боратин, зберегли тільки престол, який встановили в новозбудованому храмі в одному з міст Чехії, де нині проживають нащадки боратинських чехів.
Подальша доля храму на початках склалася традиційно для історії того часу. Спочатку тут знаходився склад, згодом в приміщенні відкрився місцевий клуб. По вечорах крутили кінофільми, були і недільні кіносеанси для дітей. Проводилися різноманітні урочистості, концерти, а у вечірній час по вихідних молодь з Боратина та навколишніх сіл збиралася на дискотеки. Особливістю цих дискотек було те, що проходили вони під музику і співи місцевого вокально-інструментального ансамблю, який заснувала молодь з Боратина та Гнідави.
На жаль, з часом приміщення стало аварійним та клуб перенесли в новобудову. Нове життя споруда костелу отримала на початку 90-х років минулого століття.
Ось як згадує про це жителька Боратина Євгенія Василівна Чухрай:
«У 1992 році пішла в сільську раду. Там нічого не мали проти відкриття церкви в приміщенні колишнього чеського костелу. Не мали нічого проти і в соборі. Провели організаційні збори, оформили всі необхідні документи, вибрали десятку. На старосту довго не було бажаючих. Згодом вибрали Бородача, а касиром мене. Пішли збирати гроші. Давали, хто скільки міг. Тоді ще були купони. Зимою 1992-1993 років почали роботу, а її було предостатньо. Потрібно було розібрати сцену, встелити підлогу. По суті тоді все зробили всередині будівлі. Справи пішли швидше, коли прийшов отець Віктор (Панасюк). Він вмів домовитися, вибивати матеріали, організувати людей, та й сам працював, закотивши рукави. В 1993 році в недобудованій церкві отець Віктор вже освячував паску»
В 1997 році, після передчасної смерті отця Віктора, настоятелем храму призначили отця Івана (Пахолка), який є духовним наставником громади до сьогодні. Того ж року відбулася ще одна знакова подія в історії храму. До Боратина прибула делегація з Чехії у складі уродженців Чеського Боратина та їх нащадків. Тоді на кошти боратинських чехів на стіні колишнього костелу, а нині православного храму, відкрили меморіальну дошку та встановили пам’ятник на території кладовища, де знаходяться чеські поховання. Також священник місцевого храму отець Іван та ксьондз Зденек Барта відслужили спільну панахиду.
За більш ніж тридцятирічну історію свого існування церква Воздвиження Чесного Хреста є не тільки окрасою села, але й центром його духовного життя.
Підготував Віталій Гнатюк, член Національної спілки краєзнавців України.
Використані світлини фотографа Віктора Чухрая
