Мальовниче село Городище, яке розкинулось на берегах річки Чорногузки, має свою цікаву і багату історію. Колись воно гомоніло різноголоссям дітлахів, як городищенських, так і польських, які жили поряд на Чвураках, біля маєтку графів Ходкевичів. Вони разом гралися, купались у річці, ловили карасів та щук у озері, яке було серед села, ходили одні до других колядувати. У польській школі вчителювала пані Паранська. Вчились тут теж всі разом.
У селі Городище була своя чотирикласна церковно-приходська школа. Заняття починались з читання молитви «Отче наш». Два рази на тиждень приходив з Баївської церкви дяк, він викладав «Закон Божий». Щосуботи Уляницька, яка там вчителювала, водила дітей до церкви на службу. Дехто з дітей вчився на Чвураках. У школі також вчили польську мову.
Новенька церква стояла недалеко від школи. У липні 1943 року, коли було спалене село, згоріла і церква, і школа. Тоді діти ходили навчатися до хати Третяка Фільона, потім до Скуби, а згодом навчались у Карп'юк Єви.
Вже після війни село Городище стало хутором і його почали називати Старим селом. У 80-х роках там залишалося всього близько 10 хат, інші жителі вибралися в поле і вже на новому місці, як пише в газеті «Радянська Волинь» за 23 травня 1948 року, у селі Городище батьки разом зі школярами побудували школу. Під керівництвом вчителів учні виконували різну посильну для них роботу: розчищали майданчик, носили каміння для фундаменту, підвозили землю та цеглу. Директором у цій школі став Карааба, вчителями початкових класів – Анна Гордіївна, Анна Калинівна, вчитель німецької мови – Любов Фролівна, вчитель математики і фізики – Віра Степанівна Дубок. Вчилися діти у дві зміни. Директором після Карааби став Дуйловський.
Коли у с. Баїв у 1962 році побудували нову школу, діти старших класів перейшли туди вчитись. В Городищенській школі діти здобували початкову освіту до 1983 року. Невеличка школа з затишними класами скликала дітей ручним дзвоником, у який всім хотілося подзеленчати. Школярам школа запам’яталася також запашною кавою з молоком, яку варила Кушнірук Тетяна Андріївна, яка ще прибирала в класах та палила грубки. Опісля її змінила Щегельська Параска, а згодом – Кушнірук Раїса. Пройдак Олександр Федорович був останнім директором Городищенської школи, вчителювали тут – Голюк Євдокія Іванівна, Борисюк Лариса Григорівна, Лариса Євгенівна з Гіркої Полонки.
У приміщенні школи з 1948 року знаходилась і бібліотека, яку відвідували школярі. Її фонд складався переважно з української літератури.
У 1982 році всіх дітей перевели на навчання у Баївську школу. Приміщення деякий час пустувало. Згодом колгосп на місці школи побудував будинок, де зараз проживає Наконечна Єва. Вцілілими залишились дотепер тільки кілька яблуньок зі шкільного саду, де колись між ними на перервах любили бігати діти.
Підготувала бібліотекар Джаббарова Неоніла
