Що ми знаємо про Баківці?
Мальовниче село на березі річки Сорока, один з 24 населених пунктів Боратинської громади, колишній центр Баківцівської сільської ради. Та цієї інформації обмаль, щоб осягнути всю красу та історичну цінність цього села. Насправді, сторінки минулого Баківців насичені цікавими та героїчними подіями.
У різні часи села було власністю відомих волинських шляхтичів, на початку XX століття у Баківцях діяв потужний історико-культурний осередок – тут була організована філія товариства «Просвіта», бібліотека, драматична секція та духовий оркестр. Цікавим є також той факт, що більшість мешканців села на законних підставах можуть називати себе уродженцями Баківців, адже колись тут працював пологовий будинок і більшість місцевих народилися саме тут.
Баківці пишаються своїми талановитими земляками, серед яких відомі спортсмени: Петер Бондра – чехословацький хокеїст, володар Трофея Моріса Рішара (1995,1998), чемпіон світу (2002), Сергій Торчинський – бронзовий призер Ігор Нескорених (2017).
Пропонуємо детально ознайомитися з історією села.
Львівським археологом Віталієм Володимировичем Коноплею у 1990 роках встановлено, що територія Баківців була заселена в епоху пізнього палеоліту. З давніх часів село було родинним гніздом волинських землян – Мокосіїв, Динисків, Баковецьких. Першу згадку про його власників знаходимо в «Описі замків Володимирського, Луцького і Кременецького» 1545 року, де зазначається, що село було власністю Стецька, Грицька і Семена Єловичів – шляхтичів Волині. На початку 19 століття Баківці належали родині Троцевських. Згодом за родинними зв’язками і купівлею перейшло у власність Бушинських, Янкковських, Куличків.
У книзі Володимира Смоляра «Церковна історія села Радомишль» згадується, що в селі Баківці була Зачатівська церква побудована у 1757 році, але вже у 1831 по причині ветхості все церковне начиння та книги були передані в самостійну Свято-Успенську церкву села Радомишль.
Баківці населяли українці, подекуди поляки, євреї та чехи. Українці, поляки жили переважно по хуторах, на своїй власній землі. Хутори мали назви: П’ятихатки, Застав’я, Зайців хутір, Микольців хутір. Чехи ж заснували свою колонію в долині понад річкою.
З 1927 до 1932 року в Баківцях діяла філія товариства «Луцька повітова Просвіта», організована та очолювана Галактіоном Манзелепою. Налічувала до 40 осіб, стараннями котрих була організована бібліотека (завідувач - Хома Комашко). Драматичну секцію вів Василь Шабала. В селі була дуже добре розвинута художня самодіяльність. Її учасники їздили з концертами і виставами у сусідні села: Ставрів, Чаруків, Радомишль. У селі діяв духовий оркестр.
У 1947 році утворився колгосп і людей, які жили на хуторах примусово заселяли в село. Так із плином часу утворилась нинішня територія Баківців. На початку 1950 і аж до кінця 1970 років працював пологовий будинок та сільська лікарня на 25 місць. Багато наших односельчан народились саме в Баківцівському пологовому будинку. У 1980 році його перелаштували на сільську амбулаторію.
У 1954 році у селі відкрився Цегельний завод, на якому працювало багато наших жителів. Був побудований гуртожиток для працівників заводу. У 1970 роках відкрився просторий Будинок Культури, при якому діяв духовий оркестр, а згодом інструментальний ансамбль. У 1980 році побудували двоповерховий дитячий садочок, кантору для працівників радгоспу. У 1999 році з ініціативи громади відкрито храм Казанської ікони Божої Матері. Настоятелем якого з 2001 року є Протоієрей Георгій Лагановський.
Відомі люди вихідці із с.Баківці: Петер Бондра – чехословацький хокеїст, володар Трофея Моріса Рішара (1995,1998), чемпіон світу (2002), Сергій Торчинський – бронзовий призер Ігор Нескорених (2017)
