22 травня, у День святого Миколи Чудотворця, престольне свято відзначають жителі одразу двох сіл громади – Городища та Голишева.
Справжньою окрасою села Городище є Свято-Миколаївський храм, який має цікаву та захоплюючу історію. Розпочинається вона із старого Городища, яке знаходилося на південь від нинішнього села. Саме тут раніше була розташована церква, однак у 1943 році її було зруйновано. Нині на місці колишнього храму височіє пам’ятний знак – хрест, на якому зазначені роки будівництва та спалення церкви – 1912 – 1943 рр., а також зображено фото напівзруйнованої святині.
Свято-Миколаївська церква, яка згоріла, була мурована, згорів лише дерев’яний верх, тож її можна було б поладнати, але радянська влада не дозволила. Тоді церковне начиння люди позбирали у скрині і закопали. Згодом ці скарби було відкопано й утвар віддали в сусідній храм села Баїв, куди й стали ходити городищани. В 1961 році розібрали стіни, а підмурівки лишилися. На початку дев’яностих для Городища, яке після війни розмістилося вже в іншому місці, було спроектовано велику, двоярусну церкву Святителя Миколая Чудотворця, з 1991 року в нижньому ярусі стали правити. Причому фундамент цього ярусу – це підмурівки старого храму: його викопали зі згарища і перенесли у нове село. Вже повністю новий Свято-Миколаївський храм звели у 2000 році.
Свято-Миколаївську церкву у Голишеві можна назвати духовною святинею села. Храм є відносно «молодим», однак має особливу енергетику та є місцем сили для сотень парафіян.
Незважаючи на доволі скромну релігійну історію, село Голишів може похизуватися унікальною історико-культурною спадщиною. Під час розкопок тут виявлено цілу групу поселень пізньотрипільської культури (3200-2750 рр. до н.е.). Археологічна спадщина, знайдена та території села Голишів налічує до 4 тис. фрагментів кераміки. Кухонний посуд тутешніх трипільців відзначається унікальністю та різноманітністю форм. Свого часу у селі працював досить потужний на Волині винокуренний завод та млин.