Мій Верб’яїв, моє рідне село
Ти буяло у травах, як в шатах
Та одного липневого дня
Ти згоріло від рук супостата
Попіл, згарища, чорні кущі…
Солов’ї перестали співати,
Ні трави, ні кривих журавлиних ключів
І одна лиш, однісінька хата.
Левчук Ганна Василівна
12 липня минуло 76 років від трагічних подій, які чорною сторінкою вписані в історію села Вербаїв та довколишніх сіл.
В період гітлерівської окупації на Волині спалено 104 села, загинули тисячі мирних жителів, серед цих сухих статистичних даних і знищення села Вербаїв. Активізація повстанського руху, загострення міжнаціональних польсько-українських відносин, призводила до частих військових сутичок, як наслідок, окупаційна влада розпочала проведення каральних операцій. Частково були спалені сусідні села – Полонка та Лаврів. На жаль очевидці тих подій уже не можуть достеменно розповісти про ту трагедію. На початку липня у сусідньому селі Вербаїв, за іншими даними у с. Новостав, було вбито німецького офіцера чи солдата, розповідали про вбивство німецького податківця – землеміра, але також є свідчення про перебування полонених – німців в упівських схронах у Вербаєві, як було у дійсності – сьогодні ніхто не знає, але помста фашистів не забарилась.
Поштарук Микола Антонович 1928 р. н. розповідав: «Зайшли фашисти із сторони Пілганова та Мстишина – звідти ніхто не чекав облави, а потім оточили. Люди кинулися втікати за Стир то прямо в руки карателям і потрапили, ловили всіх, хто трапився – і старе, й мале. В клуню в Вербаєві загнали, облили бензином і підпалили».
В той день небо стало червоним та вогненно-гарячим. Це горіло село Верб’яїв. Німці та поляки спалили його дотла, залишилася лише одна хата. Було живцем спалено 80 людей, 59 з них вербаївці, а інші – мешканці навколишніх сіл (Пілганова, Коршовця, Мстишина), яких вбивці закрили в трьох будинках. Із палаючих осель лунав несамовитий крик приречених на смерть. З невеличкого привітного села залишилася руїна та попіл. Ті хто вижив пізнавали тіла рідних по недогорілих клаптях одягу. Потім зібрали останки і поховали всіх в одній могилі на сільському кладовищі. Мешканці села, що врятувалися, ховаючись у полі, в болоті біля річки, одностайно стверджували: чули польську мову карателів. Напад на село стався через два тижні після спалення сусідніх сіл тим же підрозділом польської поліції під керівництвом гітлерівців.
Звільнено Вербаїв від фашистів було – 20 березня 1944 року. Страшне минуле береже людська пам’ять. Нагадуванням про ті події є обеліск і братська могила на сільському кладовищі. Тут місцева громада щороку вшановує загиблих односельчан квітами та вінками.
