Цікавою є історія Свято-Пантелеймонівського храму у селі Рованці, що сягає у глибину віків.
Перший храм на цій території відомий від 1545 року, за часів Сигізмунда-Августа. Саме тоді на церкву Гнідавську були пожалувані чотири селянини з королівського маєтку. Про цей старожитній храм свідчать документи 1648 року, де згадується про участь гнідавського священика у селянсько-козацьких виступах.
Другу дерев’яну церкву на Гнідаві спорудили греко-католики у 1779 році на честь Святого Пантелеймона. Храм мав вигляд дерев’яного зрубу з дзвіницею. Церкву збудували в традиціях української народної архітектури. Стояла вона на високому пагорбі неподалік притоки Стиру - річки Рудки, на захід від сучасної мурованої церкви. За задумом будівничих, вона мала символізувати стародавній Ноєв Ковчег, що після довгого плавання пристав до гори Арарат.
Легенда розповідає, що новий храм 1779 року побудовано у зв’язку з такими подіями. Місцевий поміщик, примушував своїх підданих працювати у неділю і навіть у православні свята. За це Бог його і покарав. Від блискавки 27 липня, саме на день Святого Пантелеймона за старим стилем, згоріли всі будівлі панської оселі, а наступного року, того ж дня, згоріли всі панські хліба у полі. Після цього поміщик схаменувся і на честь Святого Пантелеймона, щоб простив йому гріхи, вирішив звести церкву.
Цікавим документом з історії храму є «Церковно-приходський літопис Свято-Пантелеймонівської церкви села Гнідава Луцького повіту Волинської губернії, заведений у 1891 році. У названому документі подано опис колишнього храму:
він був оббитий дерев’яними дошками, пофарбований. Висота споруди 22 аршини, ширина – 7,5 аршина, довжина 17 аршинів (один аршин дорівнює 71,12 сантиметра). Окремо від церкви стояла дзвіниця, крита гонтами і обмальована дошками. Висота її була 15 аршинів, а ширина і довжина по 6 аршинів. На дзвіниці було встановлено 5 дзвонів. Великий дзвін, виготовлений 1651 року, вагою 7 пудів 29 фунтів. На меншому дзвоні було зображення святого Пантелеймона, який теж був з 1651 року, як і третій дзвін. Четвертий ж додали у 1876 році, а п’ятий – у 1888. Весь церковний двір був огороджений дерев’яним парканом.
За архівними документами, стара дерев’яна церква діяла з 1779 по 1895 роки. В ніч на 25 липня 1895 року вона згоріла разом з дзвіницею від двох ударів блискавки. Малочисельна православна парафія була неспроможна відновити храм. Завдяки зусиллям Луцького Братства Воздвиження Чесного Хреста і настоятеля церкви Петра Огибовського, було порушено питання про часткове фінансування державою будівництва нової споруди. Виконаний цивільним інженером Григорієм Мартиновичем проект надіслали на затвердження в січні 1896 р. Він передбачав муровані стіни та дерев’яні стелі.
Зусиллями громада було зібрано на будівництво 25 тисяч рублів. Синод виділив у 1899 і 1900 роках по 4 150 рублів. Фундамент церкви заклали 29 жовтня 1898 року, а саме будівництво завершили у 1900 році. 30 липня цього ж року храм освятили.
У ньому було встановлено дерев’яний іконостас вартістю 11 тисяч 600 рублів. Кольорове зображення дерев’яного храму помістили в нижньому ряді іконостасу мурованої церкви. Службу в новозбудованому храмі очолив настоятель Гнідаво-Черчицької парафії Петро Огибовський (1857-1908 рр.). Священика, стараннями якого було збудовано Свято-Пантелеймонівську церкву, поховали біля стін храму, а на могилі встановили пам’ятник.
Від старої дерев’яної церкви залишились спогади, пам’ятний знак на місці, де колись знаходився храм, і частина дзвону із зображенням Святого Пантелеймона. Несплавлений уламок дзвону разом з іконою вмурували в стіну над входом до нової церкви. Існує легенда, що тут є підземні ходи, які з’єднували її з храмом Івана Богослова, що знаходився у Луцькому замку, і з храмом Успіня Пресвятої Богородиці у Новоставі.
Церква святого Пантелеймона вражає простотою побудови, досконалістю, величністю, і красою. Об’ємна структура храму бере свої витоки від українських дерев’яних зрубних храмів, але інтерпретована з урахуванням стилю кінця 19 століття. Церква у плані хрестоподібна. Споруда з чотирисхилим дахом, над яким велично піднімаються в небо центральна баня з чотирма кутовими главками. Над входом до храму розміщена під банею дзвіниця. Вона чотириярусна, з бічними прибудовами.
У притворі церкви, справа від вхідних дверей, напис: «Року божого 1900 коштом Синоду і пожертви побожних християн збудовано цю святу церкву на честь Святого Великомученика Пантелеймона».
Бабинець з навою з’єднуються аркою, над якою напис: «Прийдіть до мене, всі струджені і знеможені, і я заспокою Вас». За внутрішнім оздобленням церква є справжнім шедевром зодчества, має високу художню та статистичну цінність. Особливо величне враження справляє чотириярусний трапецієподібний різьблений дерев’яний іконостас.
Чимало майстерно розписаних ікон встановлено на стінах церкви. Достойне місце у храмі займає образ Святого Великомученика і цілителя Пантелеймона, особливо шановний парафіянами у селі Рованці.
Церква Святого Пантелеймона є об’єктом культурної спадщини України і охороняється державою. До Державного реєстру нерухомих пам’яток храм Святого Пантелеймона входить як пам’ятка архітектури місцевого значення, про що свідчить напис на охоронній дошці.
З 1995 року до тепер настоятелем храму Святого Великомученика і цілителя Пантелеймона є протоієрей, військовий капелан Сергій Коць.
Сьогодні храм для прихожан є місцем пошуку правди, справедливості, добра і любові до ближнього. Тут лине молитва за мир та перемогу України.
Підготувала: Хилюк Людмила Миколаївна, вчитель історії та громадянської освіти Рованцівського ліцею (з матеріалом допомагала місцева мешканка Грабинська Любов Дмитрівна)
