27 квітня у Радомишльському ліцеї відбулася зустріч школярів та вчителів ліцею із вимушеними переселенцями з різних регіонів, які через війну мусили залишити свої домівки і переїхати жити на Волинь.
Школярі приготували для гостей вірші та пісні на патріотичну тематику, висловлювали зі сцени слова співчуття, підтримки та віри у воїнів, що оберігають український народ. Дякували воїнам з сіл Боратинської громади, які несуть службу у лавах ЗСУ, серед яких колишній вчитель Радомишльського ліцею — Ігор Дячун. Загиблих захисників, зокрема, колишніх учнів ліцею - Валерія Марценюка та Олександра Ференца, вшанували хвилиною мовчання. Окрему подяку учні висловили батькам, що виховали героїв нашого часу.
Директорка ліцею Лариса Борейко звернулася до учнів із закликом невтомно навчатися і розвиватися, адже майбутня розбудова України в руках підростаючого покоління. А гостям заходу сказала слова вдячності і підтримки:
«Дякуємо вам, що завітали до нас. Нехай щастить вам на розуміння, нехай ваша душа радіє тим речам, якими багата наша квітуча Волинь».
Гості ділилися своїми спогадами та дякували волинянам за гостинність і теплий прийом. У кожного з них — своя неповторна історія, наповнена болісними спогадами, тугою за домівкою та надією на повернення. А декому вже просто нікуди повертатися.
Колишня жителька Донецька Надія Катріч вже двічі втрачала дім через війну: в 2014 вона була змушена переїхати з Донецька до Запоріжжя, а в 2022 — з Запоріжжя до Боратинської громади.
«Вперше, коли я була змушена залишити свій дім, на новому місці я почувалася деревцем, вирваним з корінням. Певний час я не знала, що робити, чи повернуся я додому і коли це станеться. Досить скоро я зрозуміла, що лише сумлінно працюючи там, де ти зараз живеш, можна не лише принести користь суспільству, а й зберегти власне ментальне здоров’я та внутрішню стійкість. Мої поневіряння тривають вже не один рік, тож я хочу сказати тим, хто зараз, як і я колись, почувається тим самим «деревцем без коріння»: варто укорінюватися там, де ти зараз знаходишся. Самореалізація — це не лише спосіб знайти себе на новому місці, а й можливість допомогти іншим, адже поруч можуть бути люди, яким ще гірше і їм потрібна підтримка. Працюйте, розвивайтеся, будьте корисними, обростайте новими знайомствами, будьте хорошими сусідами, спілкуйтеся і шукайте нові ідеї — лише так ми зможемо уникнути суспільної кризи і розвивати нашу країну», — ділиться своїм досвідом Надія.
