Українці здавна прикрашали свій дім оздобами, які мали особливе значення. Традиційними символами Різдва для українських домівок довгий час залишалися дідух та солом’яний «павук».
А ви знали, що дідух – то справжній скарб у кожній хаті? Колись наші бабусі казали: якщо дідуха в хату приніс – значить, добробут і мир оселяться.
Дідух – це сніп-оберіг, зв'язаний з колосся, який символізує добрий врожай, сімейний добробут, мир і злагоду в родині, зв'язок між поколіннями роду і вічне відродження світла. Його ставили на покуті, щоб родина була дружна, а врожаї щедрі. Кожна соломинка в ньому – як молитва за добро, любов і здоров’я. Дідух – це давній український оберіг, який виготовляється на Коляду. Слово «дідух» походить від словосполучення «дух діда». Історія цих оберегів сягає корінням у дохристиянські часи. Їх виготовляли ще трипільці.
Дідух – це дідівський дух, дух наших пращурів, символ родоводу. Він символізує діда – родоначальника сім’ї, засновника роду, а також усіх його родичів. Цей оберіг можна вважати і Світовим деревом, яке об’єднує та підтримує усі світи. «Ноги», завдяки яким він міцно стоїть, уособлюють коріння, світ мертвих. Верхня частина, що символізує серединний світ, світ людей. У кожному пучку по сім колосків, адже ця цифра символізує родину, сім днів тижня, сім поколінь, сім кольорів веселки. Зернятка у колосках пов’язанні з божествами, птахами та солярними символами. Предки вірили, що чим багатшим виглядає дідух, тим урожайнішим буде рік, тому прикрашали його пишно стрічками, сухоцвітами, цілющими травами: звіробій приносить здоров’я, мак – гроші.
Господар урочисто заносив до хати дідуха на Святвечір з першою рідзвяною зіркою, та віншував: «Віншую вам щастям, здоров’ям, з цим Святим Вечором, щоб ви в щасті та здоров’ї ці свята провели та других дочекалися – від ста літ до ста літ, поки нам Біг назначить вік!»
Бібліотекар Неоніла Джаббарова ділиться власними спогадами:
«Виринають з пам’яті дитячі роки, як дідусь Нечипор заносив до хати оберемок пахучого сіна, розкладав на покутті на почесному місці під образами, на нього ставив сніп збіжжя, а бабуся Христя клала на сіно калача, ставила біля нього кутю для вшанування померлих предків. Дідух в оселі стояв під іконами до самого Водохреща. Після того його обмолочували, зерно додавали до посівного, а солому спалювали, щоб душі померлих, які гостили в родині на свята, могли повернутися на небо»
Ще одною прикрасою для української оселі був різдвяний «павук». Традиція створювати «павуків» почалася також ще в дохристиянські часи. На Поліссі таку оздобу називали «солом’яники», а у північній Європі такі прикраси називалися гіммелі. Їх виготовляли ще за часів вікінгів, та по одній з версій, вони символізували багатогранність життя. У давні часи наші пращури вважали, що різдвяний павук відганяє від оселі зло й очищує простір від негативної енергії. Вішали павука навпроти вхідних дверей, щоб потік повітря (з яким у дім могли потрапити злі духи) змушував його оживати, ворушитися на протязі та збирати негатив. Якщо в домі починалися сварки, або хтось злився, його відправляли постояти під павуком, щоб заспокоїтись і позбутись злих думок. Постоявши під павуком, можна отримати позитивну енергію з космосу. Павука тримали в будинку до Водохреща, після чого його спалювали.
За біблійною легендою павук заплів вхід до печери, де Марія ховала немовля від воїнів Ірода. Можливо тому, за давніми уявленнями, різдвяний павук, складений з легеньких плетених з соломи ромбів і пірамідок, також мав здатність відганяти зло і наповнювати дім світлом і силою. Вважається, що різдвяний павук, це не просто прикраса , а своєрідна модель світобудови, символ Всесвіту і гармонізатор простору.
Власноруч виготовлені дідух і павук принесуть вам і вашій родині безліч неповторних емоцій і задоволення, подарують можливість відчути подих історії і відтворити її у сьогоденні.
«Я давно цікавлюсь дідухами і соломоплетінням. Наперед знала, що буду їх в'язати, тому завчасно посіяла, виростила та зібрала колосків пшениці, вівса, ячменю, жита, льону, та насушила декоративних трав
Давайте, разом відроджувати наші українські традиції!»
Підготувала бібліотекар Джаббарова Неоніла
