7 років тому на Донбасі розпочався збройний конфлікт, який забрав тисячі життів та змінив долі мільйонів українців. На жаль, війна стала для нас вимушеним фоном і сьогоденням. Часто за щоденними турботами ми забуваємо про тих, завдяки кому живемо у незалежній країні, про тих, кому маємо бути вдячні за мир і спокій у наших домівках.
Ми розпочинаємо проект «Їх змінила війна» – серію історій про мешканців Боратинської громади, які були учасниками війни на Сході України. Ці чоловіки надихають своєю силою духу, завзяттям та енергією, щодня вони творять неймовірні зміни довкола, розбудовують громаду та стають взірцем для інших. І кожна їх особиста історія – це історія України…
Володимир Давидчук з Баєва жив як усі – виховував доньку, чекав на народження сина, мав роботу і плани на майбутнє, у які не входили зброя чи бойові дії. Російсько-українська війна для чоловіка розпочалася у 2014 році, коли він разом з товаришем-односельцем Федором Стефановичем вирішили іти на фронт.
«Ми не домовлялися і навіть не обговорювали це, просто одного разу під час телефонної розмови з’ясували, що двоє записалися у добровольці, – каже Володимир. – У кожного в житті є свої пріоритети і мрії, в той момент я зрозумів, що мої можуть не здійснитися. Під загрозою було існування моєї країни і життя мільйонів людей, саме це змусило мене взяти зброю і піти на Схід».
Втім, на лінію вогню хлопці потрапили не одразу. Майже рік Володимир та Федір займалися волонтерством, проходили підготовку у підрозділах територіальної оборони, а у 2015 році потрапили на службу у Перший окремий мотопіхотний батальйон «Волинь». «Давид» (позивний Давидчука) та «Куба» (позивний Стефановича) охороняли позиції поблизу Мар’їнки, Курахового, Славного, Волновахи. На щастя майже після року служби чоловіки повернулися додому без поранень, а точніше без видимих травм.
«Мені вдалося уціліти і в цьому є велика заслуга мого товариша Федора, ми з ним були, як кажуть в армії «однією бойовою одиницею». Але те, що ми побачили там назавжди змінило нашу свідомість», - розповідає Давидчук.
Змінило так, що після повернення зі Сходу Володимир почав займатися абсолютно новою для себе справою. Колишній водій та охоронець влаштувався до школи викладати дисципліну «Захист України». Тепер чоловік займається патріотичним вихованням підростаючого покоління, залюбки організовує тематичні зустрічі, лекції.
«Війна відкрила мені очі і дала зрозуміти, що я хочу займатися чимось новим для себе і по-справжньому важливим. Робота з дітьми надихає мене, мотивує до пошуку і самопізнання. Ні про що не шкодую і вдячний тому досвіду, який я отримав. Для себе зрозумів важливу річ: іноді варто ризикнути, пережити біль, щоб почати усе спочатку, щоб знайти себе».
Володимир з побратимами