12 липня у день святих Первоверховних Апостолів Петра і Павла престольне свято відзначають жителі сіл Вербаїв і Коршовець. Окрасою двох населених пунктів є храм, що носить однойменну назву ˗ Святих апостолів Петра і Павла.
З історії храму
1 липня 1996 року було зареєстровано Свято-Петро-Павлівську релігійну громаду Української Православної Церкви Київського Патріархату в селах Коршовець та Вербаїв, Луцького районного деканату. Напередодні першого престольного свята нашої парафії (12 липня 1996 року) блаженної пам’яті Високопреосвященнійший митрополит Яків (Панчук) заклав капсулу та освятив місце під будівництво нового храму, основу якого (старий храм) було перенесено з села Полонка, Луцького районного деканату. На початках цією парафією та, відповідно, будівництвом храму опікувався священик з села Промінь (протоієрей Микола Лазука) та обраний тоді церковним комітетом староста Яковлюк А.Т.
29 квітня 1998 року було призначено настоятеля цієї парафії – протоієрея Віктора Михалевича, який продовжив уже розпочате будівництво (разом із новим церковним старостою Левчуком В.П. та Поштаруком М.М.) й до 2000-ліття Різдва Христового храмове будівництво було завершено. 12 липня 2001 року той же владика – Високопреосвященнійший митрололит Яків освятив новий престіл та новозбудований храм.
В даний час настоятелем храму є Роман Нестер, в храмі моляться і просять у Всемогутнього Бога захисту та благословення нашим селам, нашій неньці — Україні та всім побожним християнам.
Коршовець
Спішу в село: моє там джерело,
Моя настала щастя таємниця,
Там день у травах світиться, іскриться
І чудове височить село...
Історична спадщина Коршовця сягає давніх часів. Тут знайдено багатошарове поселення пізнього палеоліту, елементи культури лінійно-стрічкової кераміки та епохи міді-бронзи ІІ тис. до н.е. Вперше село Коршовець згадано в документі від 1526 р., коли Луцький єпископ Кирило самоправно обміняв з князем Чорторийським село Дем'янів на Коршовець, а обмін затвердила королівська грамота.
Також Коршовець згадується у документах 1561 р. Тоді село належало до церкви, яку побудував єпископ Феодосій Гулевич – дід відомої української діячки Галшки Гулевичівни.
Існує декілька версій стосовно походження назви села. Одна із легенд повідомляє, що навколо південно-східної частини Луцька були мішані ліси, густі верболози, кущі. Згодом, люди, у пошуках родючої землі, почали викорчовувати ці зарослі і вивозили землю від кореневищ – корчилищ. Звільнена територія отримала назву корчилища (коршивища) та згодом з’явилася назва Коршивець. За іншою легендою – тут в давнину була корчма, яку тримали євреї. Купці, які їхали ярмаркувати в Торговицю, тут зупинялись перепочити, а назву села пов’язували зі словом «корчма» – Корчовець, Коршовець.
Вербаїв
Село, село — то рай душі,
Де завжди сонце припікає,
Де люди чесні, щирі всі,
Де зла і заздрощів немає.
Територія сучасного Вербаєва стала справжньою знахідкою для археологів. У 1979 р. тут виявили поселення мезолітичного періоду, а також двошарове поселення тшинецько-комарівської культури і селище давньоруського періоду ХІІ – ХІІІ ст. Перша писемна згадка про село, згідно архівних джерел, відноситься до 1445 р.
Тоді Вербаєвом володів пан Петро Кардейович, який утримував I городню Луцького замку. Протягом століть власниками села були пани Іван-Кирдей Мильський, Криштоф Броніш, а пізніше – Луцький домініканський монастир. За всю історію існування Вербаєва у селі не було власної церкви, тому вербаївці ходили до Свято-Михайлівського храму села Пулганів.
Щодо найменування населеного пункту - старожили кажуть, що назва «Вербаїв» походить від великої кількості насаджених верб. Розповідають також, що раніше Вербаїв був розташований біля самісінької річки, однак земельні реформи змусили людей пересялится в інші куточки села та на хутори. Так Вербаїв і набув обрисів сучасного населеного пункту.
За матеріалами бібліотекаря села Коршовець Лілії Кальчик
