Відомий український гурт «Лісапетний батальйон» виступив на Фестивалі Боратинської громади. «Головні лісапедистки країни» радували глядачів не лише запальною українською музикою, але й дотепними жартами.
Нам вдалося поспілкуватися із засновницею колективу, авторкою вже кількох десятків народних хітів – Наталією Фаліон. «Гонорова і файна баба», завжди запальна та енергійна на сцені, у звичайному житті пані Наталя – надзвичайно проста і скромна жінка.
Наталіє Іванівно, на українській естраді є колективи, які працюють у схожому жанрі. Однак, така велика популярність, як у вас, спіткала далеко не всіх… У чому секрет успіху вашого гурту?
По-перше, це щирість і простота. Ми ніколи не придумували собі ніяких образів, усі наші пісні і жарти – з життя, тому їх полюбляє народ. Також, коли ми створювали гурт, то розуміли, що на українській естраді не вистачає народного героя, а прості пересічні українці хочуть побачити на сцені когось схожого на себе. Завдяки нашій музиці – доступній і близькій для кожного, ми стали популярними і чітко зайняли свою нішу у шоу-бізнесі.
До речі, як ви самі позиціонуєте жанр, у якому працюєте?
Я навіть не можу чітко відповісти на це питання. У нас складний жанр. Це щось близьке до фольклору, синтез естрадної музики і народних, етнічних мотивів. Взагалі на сцені ми робимо міні-вистави – з піснями, танцями, жартами. Творчість «Лісапетного батальйону» – це справжній український мюзикл.
Хто ваш глядач сьогодні?
Коли ми виходимо в зал, то бачимо різну публіку. Це дуже широка аудиторія – від найменших до найстарших, і головне, що всі вони люблять українську пісню. Сказати, що наші глядачі – це лише пенсіонери, буде не зовсім правильно. Хоча, вони найбільші наші шанувальники.
Знаю, що ви самі пишете тексти і музику для своїх пісень. Звідки черпаєте натхнення та де знаходите сюжети для таких народних хітів?
Справді, я є авторкою більшості наших пісень, дуже люблю цей творчий процес. Зазвичай, нова пісня «народжується» в голові спонтанно, іноді у дорозі, іноді на гастролях. Сюжети наших творів завжди прості та життєві, простіше кажучи – пишу про те, що бачу.
Створюю композиції сама, адже так вони виходять більш справжніми і щирими. Коли пропускаєш пісню через себе, вкладаєш душу – тоді легше донести посил до глядачів.
Пані Наталю, повертаючись до ваших народних образів та фішки «Лісапетного батальйону», як ви вважаєте, чи довго ще користуватиметься популярністю така «сільська» музика. Можливо через кілька років «Лісапетний батальйон» спробує себе у іншому амплуа?
Переконана, що українська пісня у такому форматі, який представляємо ми, завжди користуватиметься популярністю. Наша музика – вона справжня, а ще ми не боїмося пожартувати над собою. Звичайно, одноманітність набридає, тому ми часто імпровізуємо, експериментуємо зі стилями та образами. Любов до села із нашого репертуару також не забереш, тож «Лісапетний батальйон» продовжуватиме працювати у такому «сільському народно-гумористичному стилі».
Як Вам у Боратинській громаді? Чи встигли трохи «пофестивалити» у нас?
У вас дуже гарна громада. Поки їхали у Боратин, то встигли побачити гарні будинки, хорошу інфраструктуру. Та найбільше нас порадували ваші люди – щирі і привітні. Коли співаєш для такої публіки, то серце радіє і сам заряджаєшся їхньою енергетикою.
Фестиваль Боратинської громади – справжнє свято, яке ви організували для своїх жителів. Це дуже правильно, адже люди в селі багато працюють і заслуговують на відпочинок. Краєм ока послухали як співають ваші артисти – вони у вас дуже талановиті! Боратин прийняв нас дуже гостинно, запрошуйте ще і ми з радістю приїдемо.
Ольга Цуз
