Єдине, що я знала про Віктора Чухрая до того, як зустрілася особисто – це те, що він мій земляк, родом з Боратина. А ще його називають одним з найромантичніших фотографів Луцька…
Представляти Віктора Чухрая немає потреби: фотомитець віддавна користується популярністю не лише серед мешканців рідного Боратина, але й серед тисяч лучан. На його атмосферних світлинах – кручі Стиру у Боратині, мури Луцького замку, затишні осінні пейзажі. Своєрідною фішкою фотохудожника є ретрофотографії – такі знімки навіюють спогади та дарують приємне відчуття ностальгії. Сьогодні пан Віктор відверто розповідає про свій творчий шлях та світобачення щодо фотографії.
Вікторе, як ви прийшли у професію та почали займатися фотографією?
Звісно, фотографом я не народився, цьому передував доволі тривалий та непростий шлях. Свого часу я закінчив художню школу у Луцьку, потім навчався на художника-проектанта у Львівському художньому інституті. Щодо перших захоплень малюванням, фотографією – то починалось усе так. Пам’ятаю як на розі, неподалік від нашої хати у Боратині, був дитячий будинок, вихованці якого ходили до художньої школи. Я завжди спостерігав як вони готуються до занять, малюють етюди. От з тих пір мене і зацікавило мистецтво живопису. А згодом батьки разом із старшою сестрою вирішили віддати мене до художньої школи. Так почався мій шлях як художника. Декілька разів хотів покинути це заняття, але тато не дозволяв, казав «Учись, може й будуть з тебе люди!». А я і послухав. Паралельно із малюванням виник потяг до фотографії. Вже десь коли мені було років 9-10 сестра на день народження подарувала перший фотоапарат – плівковий. З тих пір я з ним не розлучався, фотографія стрімко увірвалася у моє життя та стала його невід’ємною частиною.
Вважаєте себе більше художником чи фотографом?
Такий поділ досить умовний. Той, хто вважає, що фотографія – це більше технічний, ніж творчий процес – глибоко помиляється. Я здебільшого фотографую, хоча можу і малювати. Але все ж таки фотографія вдається краще.
Ви робите світлини кожного дня? Чи бувають винятки?
У 99,9 випадках зі 100 я фотографую кожного дня. Доволі рідко буває так, що день минає без жодної світлини. Щодо кількості зроблених фото – то це залежить від настрою, від погоди, від стану душі. Доволі часто мої світлини спонтанні і за декілька хвилин до фото, я навіть не знаю що збираюся фотографувати.
Яка з фотографій ваша улюблена?
Я завше кажу, що на це питання не можна дати однозначної відповіді. Сьогодні я такий, а завтра – інший, так і з фотографіями. Те, що сьогодні здається особливим і важливим, завтра втрачає свій сенс. Цінність фото розумієш лише з часом.
Що і кого любите знімати найбільше?
Я взагалі люблю світ, люблю життя, а відтак – люблю знімати усе навколо. Мені простіше розповісти що я не люблю фотографувати. Значно менше мене приваблюють побутові та репортажні фотозйомки різних подій і заходів, я не часто берусь за такі замовлення. Наш світ настільки прекрасний, багатогранний, у ньому є набагато більше речей, які дійсно варті уваги.
Зміст чи естетика фото? Що для вас важливіше?
Безумовно, первинним є зміст фото, його енергетика та смислове навантаження. Певно що не можна забувати про якісь базові речі, скажімо такі як побудова кадру, композиція, закони оптики або фізики. Однак важливо те, що людина хоче сказати цією фотографією, який меседж намагається донести. На перший погляд це може бути якесь пересічне або навіть невдале фото. Але коли придивитися, заглибитися в ідею – розумієш, що це вдала світлина. Ба більше – це може бути шедевр!
Знаю, що ви займалися архітектурними проектами, були арт-директором рекламного агенства, фотографували моделей, а також працювали із різними видами фотозйомки. У якому жанрі фотомистецтва ще не встигли попрацювати та хотіли б себе спробувати?
Свого часу я багато експериментував з різними видами фотозйомки. Пробував себе і в документальному, і в художньому фото, займався портретами. Також маю досвід макрозйомки, аерофотозйомки та астрофотозйомки. Однак мені ніколи не вдавалося попрацювати над підводними фото, хоча це було б дуже цікаво. Підводна зйомка вимагає серйозної фотографічної підготовки, не кажучи вже про об’єктивні складнощі. Але я люблю складні завдання.
Сьогодні існує безліч спеціальних програм або фільтрів, за допомогою яких практично будь-хто може обробити фото та зробити його більш якісним. Як ставитесь до сучасних гаджетів та девайсів і чи використовуєте їх у своїй роботі?
Тут треба розрізняти: про який жанр фотомистецтва ми говоримо та й загалом з якою метою фотографуємо. Приміром документальна фотографія – фотографія без цензури та фотошопу. Цей вид фотографії покликаний показувати світ таким яким він є, а не через призму фоторедакторів. До прикладу, такі видання як «Reutres», «National Geographic» публікують переважно документальні фото, а тому не можуть дозволити собі використовувати оброблені світлини. Якщо ми говоримо про застосування редакторів або фільтрів для художніх фото – то це цілком нормальне явище. Я теж не виняток, використовую певні фільтри, оперую експозицією, світлом. Але все повинно бути в міру, бо інакше це виглядає неприродньо та награно.
Сьогодні соцмережі заполонили усе наше життя. Кожен другий – фотограф: знімає на телефон та постить фото у мережі. Хто такий фотограф зараз? Що робить фотографа фотографом?
На жаль, наше суспільство сьогодні морально опущене та здеградоване. Це простежується в усіх сферах, зокрема, стосується і фотомистецтва. Сьогодні в секунду роблять більше 10-15 тис. знімків. Але тут постає питання у цінності та якості цих світлин. Розумієте, є велика різниця між тим, щоб зробити фото, і тим, щоб впіймати момент. Власне друга річ стосується фотографа. Талант майстра – це не крута камера чи якісь технічні навики фотографування. Талант – це світобачення та можливість пропускати світлини через призму своєї душі. Фотограф – людина, яка бачить серцем.
Не відкрию вам секрет, якщо скажу, що особливою популярністю серед ваших робіт користуються ретрофотографії. У вашому творчому доробку налічується безліч світлин з різних подій минулих років, які сьогодні вже є історією. На ваш погляд, свідком якої важливої події ви стали та відтворили її на фото? Хроніка мого життя багата на події. Мені довелося знімати різних людей, працювати у складні та навіть карколомні часи. Однак найбільше у моїй пам’яті закарбувалося не це. Сьогодні, озираючись назад, розумію, що найкраще та найважливіше що я зробив у своєму житті як фотограф – це світлини мого рідного села. Чеські черешні край дороги, кручі коло Стиру, портрети батьків, односельчан. Людська пам’ять мінлива, а мені вдалось зафіксувати на фото такі яскраві та зворушливі моменти життя, щоб зберегти їх у спогадах. Тепер я розумію яка це цінність. А наші сільські весілля… Це найкраще, що мені доводилося знімати!
Що для вас фотографія сьогодні: професія чи стиль життя?
Мені часто задають це питання. Фотографія… Це свого роду залежність або одержимість. Коли не можеш прожити без улюбленої справи і дня, коли, не зробивши жодної світлини, почуваєш себе дискомфортно. Фотографія для мене – це життя..
Ольга Цуз
Фото – Віктор Чухрай. На світлинах – село Боратин у 1980-1990 рр.
