Мешканці Боратинської громади з року в рік дотримуються традиції відзначати день перемоги над нацизмом у Другій світовій війні та вшановувати пам’ять загиблих. Друга світова війна розпочалася 1 вересня 1939 року і тривала до 2 вересня 1945 року. Безпосередньо для України війна закінчилася у травні 1945 року повною капітуляцією нацистської Німеччини. Загалом бойові дії тривали 6 років і 1 день. За різними оцінками, під час Другої світової війни загинуло від 8 до 10 мільйонів українців, з них близько 5 млн. осіб цивільного населення. На цілковиті руїни було перетворено понад 700 міст та селищ міського типу, майже 30 тисяч сіл.
Друга світова війна так чи інакше торкнулася кожного українця: хтось боровся з окупантами у лавах Червоної армії, чинив опір у радянських підпільно-партизанських та українських націоналістичних формуваннях, працював у радянському тилу, хтось переніс усі жахи нацистського «нового порядку» на окупованій території. Трагічною сторінкою закарбувалися події тих років і в історії Боратинської громади.
Під час нацистської окупації село Вербаїв було спалене карателями дотла, залишилось лише одне обійстя. В цій страшній трагедії загинуло близько 80 людей, не тільки жителів Вербаєва, а й мешканців довколишніх сіл. Постраждав від нацистського режиму і Промінь, тогочасний Пілганів. У селі місцевий фільварок перетворили на «штатсгут» (державне господарство створене нацистами на основі радгоспу), куди примусово зганяли селян на роботу. Тоді до національно-визвольного руху активно включилася патріотична молодь, у Пілганові діяла підпільна мережа ОУН «Січ». Чимало прихильників ОУН-УПА було і в Коршовці, місцеві мешканці також воювали з фашистами в країнах Східної Європи. Загалом з населених пунктів Промінь, Коршовець, Вербаїв, Мстишин, Лучиці було мобілізовано близько 300 осіб, 220 з них полягли у боях за визволення України, Росії, країн Прибалтики і Східної Європи.
Нелегка доля випала і жителям сіл Баїв, Городище, Цеперів. Місцеве населення потерпало від репресій та утисків поляків, нацистського режиму та радянської влади. У 1939 році чоловіки були мобілізовані до польської армії, на жаль, додому повернулися далеко не всі. Після встановлення на території радянської влади почалася хвиля масових репресій та арештів. Особливо жорстокою була політика більшовиків щодо націоналістів, куркулів та церковних діячів. Зокрема, у 1941 році родину місцевого священника Саковича вивезли до Сибіру. Чимало селян були арештовані, серед них 8 жителів Баєва, які загинули під час розстрілу в’язнів Луцької тюрми у 1941 році. Та найбільше постраждали села у роки німецької окупації. Нацисти тричі палили село Баїв у 1943 році – 7 липня, 7 квітня та 11 грудня. Під час останньої каральної операції німці перетворили село на суцільне згарище і знищили більше сотні місцевих мешканців, у тому числі дітей.
Боратин та навколишні села – Новостав, Голишів, Рованці під час Другої світової війни не зазнали суттєвих руйнувань – фронт пройшов поруч. Під час визволення майже все чоловіче населення призовного віку було мобілізоване до лав Червоної Армії, 88 осіб – не повернулися з фронту. Трагічним було і післявоєнне протистояння між членами ОУН та радянськими органами влади, де не тільки були жертви як з одного, так і з іншого боку, але й гинуло мирне населення. У лютому 1945 року тільки за одну ніч було замордовано 10 людей. Не оминула чимало селянських родин і хвиля тогочасних репресій. Тоді за любов до України або просто за неправдивим доносом десятки місцевих мешканців відправили до Сибіру.Ми завжди пам’ятатиме якою ціною здобули перемогу. Світла пам’ять про захисників та визволителів навіки житиме у наших серцях.
