Гірка Полонка – один з найбільших населених пунктів Боратинської громади. Село відоме своєю історією та унікальними локаціями: тут знаходиться музей-скансен під відкритими небом «Козацька Січ», цілюще джерело святих Косьми та Дем’яна, а тутешні краєвиди порівнюють із голлівудськими пагорбами.
Що ж ми знаємо з історії населеного пункту та чи справді вона така «гірка»?
Писемних історичних джерел про час заснування та назву села не збереглося. Археологічні дослідження, проведені у 80-х роках підтверджують, що на території села існували давні поселення людей. На болоті, в напрямі до села Городище, знайдені залишки трикутного городища, а за ним - селища руського часу. На схід від села – 24 давньоруські кургани. Поблизу села виявлені поховання вельбарської культури, багатошарове поселення доби фінального палеоліту, культур лінійно-стрічкової кераміки, кулястих амфор та городоцько-здовбицької культури, поселення культур городоцько-здовбицької, тшинецько-комарівської бронзової доби, лежницької групи ранньозалізного часу, волино-подільської групи (зубрицька), ранньослов'янського і давньоруського періодів.
Назву словосполучення «Гірка Полонка» село одержало, як вказано в історичних документах в кінці XVI століття. Відомо, що у 1598 році село Гірка Полонка належало польському князю Радивілу. У 1601 році Гірка Полонка, як і села Полонка, Головчиці, Городище, Баїв, Оздів і Коршів входила до складу володінь князя Григорія Львовського Сангушка – брацлавського каштеляна. Згодом він віддав Горків, Городище і Полонне та інші села своїх володінь дружині Софії з Головчина. Вірогідність походження назви села сьогодні встановити важко, існує принаймні дві версії щодо утворення словосполучення «Гірка Полонка».
Перша теорія свідчить, що назва «Гірка Полонка» має географічне походження і пояснюється природними особливостями місцевості (підвищення – «гірки» та низини – «полони»). Мовознавець Віктор Шульгач стверджує, цей топонім історично був оформлений як словосполучення іменника з прикметником Горка Полонная. Горка у значенні «гора», «гірка». А Полонная – від слова «полонь» (в поліських говірках це означало чисте, вільне для пасовища або сінокосу місце). Однак з часом топонім Полонка набув іменникових форм відмінювання. Це зумовило переосмислення топоніма Гірка. Він почав виконувати функцію означення, що змістило й наголос: Гі́рка – Гірка́.
В народі побутує й інша версія походження назви села, пов’язана з легендарною пам’яттю про боротьбу з татарсько-турецькими завойовниками. Речові докази дійсно підтверджують, що на території сіл Гірка Полонка, Полонка отаборялися ворожі кочівники. Про ці події складено чимало оповідей та легенд, пропонуємо вашій увазі одну з них, записану зі слів Феодосії Шегальської:
«Це було в давнину, коли на українську землю залітали орди татарські. Страшний був той час: горіли села, голосили матері, просили захисту діти, а їх безжалісно рубали шаблями. Лилась кров, лились сльози. Старих людей рубали, а молодих дівчат і хлопців забирали у полон і гнали у невідому країну.
В Гіркій Полонці росли і розквітали багаті вродою і станом, чорноокі, працьовиті красуні. Одного разу на село налетіли татари і почали зганяти місцевих у «ясир» (бранці, полонені). Дівчата, щоб не йти в неволю, наважилися на відчайдушний крок – втопилися у бистрій та глибокій річці. Так Чорногузка сховала красунь від ворогів.
Пройшов час, багато води сплило і на місці спаленого села виникли нові, не честь відважних та мужніх полонянок вони отримали тужливі назви – Полонка, Гірка Полонка…»
Наскільки правдиві ці легенди достеменно невідомо, не викликає сумніву лиш одне – багата історія та героїчне минуле села Гірка Полонка.
