23 роки тому у День Святої Ольги у Ратнівську церкву привезли освячену в Почаївській лаврі ікону Божої матері. Вперше за півстоліття люди пішли на службу до своєї церкви. Розповідають: через увесь Ратнів несли ікону Божої Матері з Почаєва, аби вона увінчала святиню. Відтоді 24 липня ратнівчани відзначають свято села.
Церкву звели відносно недавно – наприкінці 1990-их років, а до того селяни 50 років не мали своєї святині. У 1943 році німці спалили сільський храм, тому люди ходили молитися у сусіднє село Баїв. Та у 1991 році у Ратневі серйозно зайнялися відновленням церкви, тож побудувати її вдалося досить швидко – всього за 6 років. Назвали церву так само, як і спалений німцями храм – на честь Святої Параскеви.
На відміну від храму, село має давню історію, що сягає глибини віків. Існує декілька легенд про виникнення назви населеного пункту. Найпоширеніша з них розповідає про те, що село виникло на місці колишнього городища Судомир. Під час монголо-татарської навали жителі Судомира мужньо зустріли ворогів, ратники своїми грудьми захистили рідну землю. Та сили були нерівні, один за одним падали захисники, хоч і сотні завойовників знайшли тут свої могили. Розлючені татари вщент зруйнували поселення, але слава про героїчну боротьбу ратників збереглася в народній пам’яті. Нове поселення на березі Чорногузки дістало назву Ратнів, від старослов’янського «рать», «ратник» - захисник. В історичних джерелах Ратнів вперше згадується у 1557 році, тоді село належало феодалу Загоровському.
