З перших днів повномасштабного вторгнення росії в Україну Боратинська громада приймає вимушених переселенців. Загалом з 24 лютого у нас побували близько 2000 українців, які вимушені були покинути свої домівки через війну. Наразі 894 переселенці облаштувалися і мешкають у нашій громаді, решта – скористалися тимчасовим прихистком.
Один із притулків для внутрішньо переміщених осіб облаштували в офісному приміщенні, яке раніше слугувало для потреб місцевого підприємства. Імпровізований шелтер організували спільними зусиллями місцевої влади, бізнесу, громадськості та партнерів з Німеччини.
Як колишній офіс перетворився на тимчасовий прихисток для вимушених переселенців та став для них другою домівкою – читайте у нашому матеріалі.
«Загалом це приміщення не пристосоване для житла, кілька кабінетів використовувалися як офіс, решта пустували, – розповідає директор ТОВ «Волинь Трейд-Пак» Сергій Бойчук.
Підприємство «Волинь Трейд-Пак» займається переробкою пластмас, зокрема поліетилену, поліпропілену. На ринку працює вже 13 років, з них 3 – у Гіркій Полонці. Штат підприємства налічує більше півсотні людей, у тому числі тут працевлаштовані мешканці Боратинської громади.
Як тільки все це (повномасштабне вторгнення рф) почалося ми зрозуміли, що на Волинь і в нашу громаду прибуватимуть люди і їх треба буде десь розмістити. Спершу до мене звернулися представники сільської ради з проханням надати площу для гуманітарного складу. Ми знайшли підходяще місце, а потім запропонували будівлю для розміщення переселенців.
Зробити тимчасовий притулок вирішили у приміщенні, де знаходиться наш адмінкорпус. Для проживання внутрішньо переміщених осіб відвели 2 поверхи, оглянули кімнати і одразу почали прибирати, встановлювати меблі, техніку, підготували укриття. Так, звісно умови не класу «люкс», але люди забезпечені усім необхідними для комфортного життя – окремі кімнати, є кухня, їдальня, ванна, санвузли. Загалом можемо розмістити 50 осіб, саме таку кількість ліжкомісць наразі обладнали.
Нам приємно, що ми можемо хоч якось допомогти людям, які врятувалися від війни, які змушені були покинути власні домівки через бойові дії. На перспективу думаємо ще про одне приміщення, де можна розмістити переселенців, а поки облаштовуємо побут у цьому прихистку. Сьогодні кожен має наближати перемогу на своєму місці і бізнес відіграє у цьому не останню роль».
«Волинь Трейд-Пак» – це справді приклад соціально-відповідального бізнесу, – каже заступниця начальника відділу ЦНАП Боратинської сільської ради Людмила Коваль, розповідаючи про ініціативу місцевого підприємства. – Компанія з перших днів війни зробила крок назустріч, вони повністю підготували будівлю, подбали про безпеку та комфорт, починаючи від бомбосховища і закінчуючи безкоштовним Wi-fi. Окрім цього, всі витрати на оплату комунальних послуг покриває підприємство.
Звісно, сільська рада також долучилася до облаштування шелтеру. Ми закупили техніку, меблі, регулярно забезпечуємо ВПО продуктами, засобами гігієни, речами першої необхідності. Велику допомогу надала партнерська громада з Німеччини Генсінген-Шпрендлінген. Іноземні колеги надіслали нам нові ліжка, комплекти постільної білизни, побутову техніку, посуд, завдяки цьому вдалося забезпечити практично домашній побут. Не залишилися осторонь і місцеві мешканці. Зараз уся громада працює на допомогу фронту, а також підтримує переселенців. Люди регулярно приносять продукти, одяг, віддають чайники, мікрохвилівки, меблі та постіль. Кожен зараз допомагає як може.
У таких складних умовах усі максимально мобілізувалися і проявили себе з найкращої сторони. Ініціатива створення тимчасового прихистку для переселенців – яскравий приклад ефективної співпраці місцевої влади, бізнесу, громадськості, міжнародних партнерів. Важливо зберегти цю синергію і розвивати співпрацю у мирний час».
Аби не залишатися в боргу мешканці шелтеру, яких наразі налічується 21, активно долучаються до волонтерської роботи – допомагають сортувати гуманітарну допомогу, плетуть сітки. Люди кажуть, що задоволені умовами і безмежно вдячні за допомогу та теплий прийом.
Пані Олена та пані Валентина з Добропілля Донецької області мешкають у нашій громаді вже майже місяць. Одразу після приїзду їм запропонували місце у прихистку і вони не вагаючись погодилися:
«Умови тут чудові, тепло, є кухня, ванна. У нас велика сім’я – 9 осіб, серед них діти, їм тут особливо комфортно. Вони вже навіть почали відвідувати онлайн-уроки. Усім найнеобхіднішим, продуктами харчування нас забезпечують, якщо виникають питання – звертаємося у сільську раду. У вас дуже гарна громада, нас добре прийняли, але хочеться якнайшвидше повернутися додому».
Пані Ірина з Краматорська Донецької області також тимчасово мешкає у шелтері. Каже, що тут все організовано на найвищому рівні:
«Все необхідне для життя є, про влаштування побуту можна не турбуватися. Люди, які живуть поряд дуже хороші, ми вже навіть встигли подружитися. Разом ходимо готувати або допомагаємо волонтерам. Все добре, але кожного дня чекаю звістку, щоб їхати додому. Мій чоловік залишився там, так він вирішив і я теж дуже хочу повернутися».
Сподіваємося, тимчасовий прихисток справді стане «тимчасовим» і усі, хто змушений був покинути рідну домівку якнайшвидше повернуться додому, до своїх рідних.
