В третій четвер травня у всьому світі відзначається День вишиванки. Ми часто чуємо, що вишиванка — це генетичний код українців, та чи замислюємося ми над глибиною цих слів?
Вишиванка — це міцний зв’язок українського народу з його минулим і майбутнім. Це поклик предків і обітниця нащадкам. У вишиванці народжували і народжувались, йшли до шлюбу, у ній боролися на полі бою, її надягали до усіх урочистих подій, у вишиванці наші предки на схилі своїх років робили свій останній подих, вирушаючи у вічність. Ці традиції поступово повертаються і до нашого сьогодення, що свідчить про самоусвідомлення української нації і її повернення до власних історично-культурних витоків.
Тепер, коли Україна вкотре бореться на свою незалежність, показуючи всьому світові свою міць і незламність, вишиванка як український національний одяг стала світовим брендом. Поки українські воїни боронять нашу свободу, наші співвітчизники по всьому світу стали посланцями української культури. Вони просувають її на міжнародних сценах і трибунах, вони гуртуються на площах світових столиць, щоб передати головне послання — Україну не здолати, вона живе і житиме вічно, бо перш за все, вона всередині кожного з нас. Вишиванку впізнають і наслідують, українські народні візерунки почали з’являтися на світових модних доріжках.
Вишиванка — це спосіб сказати, що ти українець, не сказавши жодного слова. Саме тому ми її так сильно шануємо і плекаємо. Оберігаймо ж її так сильно, як вона оберігає нашу націю!
Слава Україні! Героям Слава!