Духів день або день Святого Духа — християнське свято, яке завжди припадає на понеділок після Трійці, тобто на 51-день після Великодня. Саме в другий день Трійці відзначає своє престольне свято село Лучиці. Це маленьке, затишне село над Стиром має свою давню історію, тож пропонуємо вам ознайомитися з деякими фактами про нього.
1.Вперше в архівних документах село Лучиці згадується під 1428 роком, а потім у 1548, 1562 роках. У першій половині ХVІ ст. воно належало луцьким владикам, а в 1570 році – це власність піддеканія Луцького, ксьондза Томаша Хаєнського, пізніше належало Михайлові Козинському. В кінці ХІХ ст. найбільшою власністю – 266 десятин – володіли відомі на Волині землевласники Липинські.
2. Перша писемна згадка про церкву – 1769 рік, старанням поміщика Осипа Павловича Ярошинського і жителів села був побудований Свято-Троїцький храм. Церква була дерев’яна, з дерев’яною дзвіницею, приписана до Свято-Миколаївської церкви села Мстишин. Але до початку ХХ ст. храм став аварійним. І на початку 1906 року стару церкву розібрали, а 8 вересня розпочато будівництво нового храму, згідно плану, затвердженого губернським будівельним відділенням. 3 червня 1908 року була зведена і освячена нова церква, яка діє і до цього часу, дерев’яна на кам’яному фундаменті, з такою ж дзвіницею, крита жестю, вифарбована знадвору і всередині. З 2019 року належить до Православної церкви України.
3. Бронзовим хрестом в 1859 році був нагороджений священник цієї парафії – Войцеховський, син дяка, який закінчив Волинську духовну семінарію, за те, що пожертвував на воєнні цілі 10 рублів сріблом. У 1865 році в приході було 53 римо-католики, а поблизу села була католицька капличка, де службу здійснював ксьондз на латині.
4. Під час Першої світової війни в селі було зруйновано 29 будинків, 27 обор, 24 стодоли, 4 господарських будівлі. І навіть у 1928 році ці господарства ще не були відбудовані. Війна була важким випробуванням. Протягом кількох років доводилось жити в екстремальних умовах: мобілізація до армії, реквізиції худоби (насамперед коней) і хліба, залучення населення до окопних робіт важким тягарем лягло на плечі селян.
5. Коробко, Казнадзей, Ярмолюк, Киричук, Баклан – прізвища які поширені серед мешканців та уродженців Лучиць сьогодні також часто зустрічаються в метричній книзі за 1883 рік. Найбільш унікальним та рідкісним є прізвище Казнадзей, яке нині налічує лише 97 носіїв на території України. Прізвища Ярмолюк та Киричук набули поширення у XVII–XIX ст. та часто зустрічалися серед представників православного духовенства. Прізвище Баклан було популярним серед старшин Гетьманщини, духовенства та єврейства, також воно зустрічається у козацьких реєстрах за 1649 та 1756 роки.
Панорама Стиру
6. В роки Другої світової війни в Лучицях діяв осередок організації ОУН-УПА, який налічував більше трьох десятків членів. Тут проводились вишколи військового резерву УПА. Дехто з лучичан воював в діючій сотні УПА, яка розміщувалась біля села Старосілля Колківського району. Тут діяли також жіноча і молодіжна сітки ОУН. Після приходу радянської влади, багато було заарештовано та засуджено, а членів їх сімей вивезено до Сибіру.
9. Якщо хочете посади власний сад і не знаєте де взяти саджанці, тоді вам в Лучиці, адже тут є «Лучиця». Щорічно тут вирощують біля тисячі штук різних сортів яблунь, груш, слив, абрикос, черешень, персиків і навіть айви та фейхоа. Заснували розплідник подружжя Бонк. В якості цих саджанців вже переконались багато жителів наших сіл.
10. Статистика для порівняння: на початку ХХ ст. в селі Лучиці було 48 дворів і 287 жителів. В селі був водяний млин. На початку ж ХХІ ст. тут налічувалось уже 116 жителів.
