Баїв - туристична місцевість. Земля, де тече вода та мед.
У серці самого населеного пункту розміщенні три цікаві об’єкти, які об’єднують різні стихії.
З давніх давен подорожні заходили, щоб відпочити на пагорбку під старим священним дубом, під ним збиралася і молодь на свята, в його підніжжі - втамовувати спрагу із Криниці, де били джерела. Про цілющі властивості яких звістка розійшлась по берегах Чорногузки і йшли до села люди скуштувати холодної води.
- Куди йдеш? - питали прохожого.
- До криниці, до баєвої гори, до Баєва.
А ще у Баєві є музей меду - єдиний на Волині, де зібрано більш як 2,5 тисяч експонатів. Будівлю будували на початку 50-х років минулого століття місцеві жителі. Толока молодих людей місили саман (глина із солома), виготовляючи блоки з яких зводили стіни сільського клубу, в якому у різні роки функціонували - клуб, бібліотека, сільська рада та контора.
Щороку клуб-музей відвідують сотні туристів, краєзнавців та бджолярів не лише з Волині а й з усієї України. Тут можна скуштувати різні види меду та медової наливки та почути секрети та цікаві розповіді про бджолу та бджолярське ремесло.
Свято-Успенська церква є справжньою духовною цінністю Баєва. Храм зведений у 1875 році поблизу старої дерев’яної церкви Святих Козьми і Даміана, закладеної ще в ХVІ ст.
Святиню будували за кошти прихожан з допомогою священника Філарета Ковальського, один із синів якого - Микола - у свій час був членом Української Центральної Ради. Церква мала приписні села - Городище і Цеперів та налічувала 670 прихожан (326 чоловік і 344 жінки). Храм діяв постійно. У 1897р. було відкрито трикласну церковно-приходську школу, де діти селян вивчали письмо, арифметику та Закон Божий.
Про Свято-Успенську церкву і Баєві існує чимало легенд та переказів Розповідають що ікони у храмі - чудотворні а сама церква не раз рятувала село від пожеж та нападів чужинців. Храм віднесено до пам’ятки архітектури місцевого значення.