Сьогодні минає 210 років відтоді, як Бог благословив прийти у світ Тараса Шевченка - видатного українського поета, прозаїка, драматурга, художника, політичного і громадського діяча. Він був людиною універсальних обдарувань та інтересів. Все його життя і творчість були присвячені українському народу. Поет мріяв про ті часи, коли його країна буде незалежною, суверенною державою, коли в Україні шануватимуться мова, культура та історія народу, а люди будуть щасливими.
Шевченко дав українському народові книгу з книг - «Кобзар», нашу національну Біблію. І нині, у ХХІ столітті, нам сяє зоря його ідеалів: Україна, Воля, Правда, Істина, Любов.
У акції, що відбувалася в четвер - «Прийди у бібліотеку з найстарішим виданням «Кобзаря», понад 20 жителів Боратинської громади принесли до бібліотек свої книги та поділились цікавими історіями:
«До бібліотеки с. Гірка Полонка з «Кобзарем», який датується 1969 р. прийшли: Олена Пась, Боярчук Ніна, Зініч Надія, а з найстарішим виданням «Кобзаря» 1967р. завітала Ірина Тарасюк і розповіла, що він був подарований мамі - Зінаїді, в день її народження» - зазначає бібліотекар с. Гірка Полонка Галина Васечко.
Людмила Демчук (бібліотекарка с. Радомишль) розповіла, що до неї з найстарішим Кобзарем 1961 року, завітала сім’я Наконечних, його їм передала прабабуся, яка цьогоріч святкуватиме 95 років. Кобзар сім'ї Рудих-Зелінських виявився на два роки молодшим - 1963 року та інші «Кобзарі» 1970 року, 1982 років.
Слід зазначити, що бібліотекарка завітала в гості до вчительки української мови, яка вже на пенсії, вона дуже береже Кобзар 1974 р., який залишився ще з часів вчителювання. У ньому вона робила власні нотатки.
Ліля Кальчик, бібліотекарка с. Коршовець, повідала і про своїх відвідувачів: Наталію Яковлюк (1985), Галину Крилову (1981), Євчинську Юлію (1979), Стельмащук Марію (1978).
Бібліотеку с. Промінь відвідали місцеві мешканці із «Кобзарями» 1982, 1987 і 2012 років видання.
А зараз про найцікавіше...То ж хто береже найстаріший видавничий екземпляр «Кобзаря» у нашій громаді?
Третє місце із бабусиним «Кобзарем» 1954 року займає учениця 8 класу Лаврівського ліцею Коваль Олександра, а також іменний «Кобзар» (Римарука Петра Петровича) виданий цього ж самого року, який потрапив до бібліотеки с. Городище.
Друге місце із маминим «Кобзарем» 1950 року посідає жителька с. Лаврів Трачук Ніна.
Ну і найраритетніший «Кобзар», який посідає перше місце, зберігається у сімʼї Надії Єрмакової села Ратнів. Кобзар 1939 року, якому 85 років. «Його привіз дід Михалко для внучки Надії. Дід був звʼязковим в УПА і засуджений на 25 років таборів, вивезений у Сибір за звʼязки з українськими націоналістами», - зазначає бібіотекарка с.Ратнів Антоніна Мартинюк.
Щиро дякуємо за участь усім активним жителям нашої громади!