Спогади Опейди Євгенії Степанівни, 1938 року народження села Коршовець
Друга світова війна чорним вихором пройшлася по долях наших односельчан.
Багато мирних жителів загинуло від рук фашистів у роки окупації, хтось не повернувся з фронтових доріг, а хтось поклав своє життя на вівтар боротьби за незалежну Україну.
Корінна жителька села Коршовець Опейда Євгенія Степанівна ділиться своїми спогадами про пережите. Як в обпаленому війною дитинстві довелося разом із сім'єю втікати від німців до лісу. На що були здатні карателі – про це свідчить трагічна доля сусіднього села Вербаїв, яке гітлерівці спалили.
«Ніби зараз це було, пам'ятаю як у лісі, нас, маленьких дітей, на возі, поливав наче з відра дощ. Від стрілянини худоба скажено ревла й собаки брехали. Багато там тоді людей полягло від ворожих куль. А оте моторошне клацання затворів німецьких гвинтівок навздогін, до сих пір у голові «сидить».
Коли ж з лісу додому повернулися – чекали нові випробування, адже рідна хата зотліла. Ось так і зосталися босі й голі на вулиці. Батько з бляхи, якою був накритий будинок і яка не згоріла, змайстрував буду, у ній літо перебули, а на зиму перебралися до дядька. Війна – то була чорна година», — із сумом згадує Євгенія Степанівна.
Підготувала бібліотекар села Коршовець Лілія Кальчик
