Українська народна пісня «Батістовая хустина» – це ніжна і водночас сумна мелодія, у якій звучить тема кохання та зради. Вона дійшла до нас завдяки людям, які берегли і передавали з покоління в покоління пісенну спадщину нашого народу.
У 1990 році пісню «Батістовая хустина» передала народному аматорському фольклорному колективу «Світлиця» Зося Опатовська. Саме від неї колектив почув цей зворушливий твір, що став окрасою їхнього репертуару.
Софія Володимирівна Опатовська, 1925 року народження, була жителькою села Ратнів. Вона належала до тих людей, які зберігали й передавали народну пам’ять через пісню. Софія Володимирівна знала надзвичайно багато українських народних пісень – обрядових, ліричних, жартівливих, історичних. Її голос був живим скарбом, тому до неї часто приходили односельці та збирачі фольклору, аби записати ці пісні й зберегти їх для майбутніх поколінь.
Все своє життя Софія Володимирівна важко працювала в колгоспі, переважно на польових роботах. Вона ділила долю з багатьма жінками свого покоління: світанки в полі, жнива під палючим сонцем, праця, що вимагала витривалості й сили. Та навіть у тяжкій роботі пісня завжди була поруч – вона підтримувала, піднімала настрій, додавала снаги.
Окрім роботи та пісень, Софія Володимирівна брала активну участь у культурному житті рідного села. Вона була учасницею товариства «Просвіта» села Ратнів, яка зберігала й поширювала українську культуру, мову та традиції.
Софія (Зося) Опатовська залишила по собі не лише спогади про трудове життя, а й справжню духовну спадщину – сотні пісень, які жили в її серці й звучали в її домі. Завдяки таким людям українська народна пісня не зникла, а й досі радує та надихає нові покоління.
У 90-х роках керівник народного гурту «Світлиця» Васьковець Ольга продовжила добру справу — збирати тексти українських народних пісень, які передавалися з покоління в покоління. Її робота стала продовженням традицій попередників та важливою ланкою у збереженні духовної спадщини села.
Гурт «Світлиця» став своєрідними спадкоємцями діяльності товариства «Просвіта», яке впродовж багатьох десятиліть плекало любов до української пісні, мови й культури. Завдяки ентузіазму та відданості Ольги Васьковець і учасників гурту, пісенний скарб Ратнева не загубився, а продовжив жити у виступах, записах і серцях людей.
Автентичне виконання: https://youtu.be/qgsc4cf4bto?si=4bccQL-cNpb7dn2E
Новітня варіація у сучасному звучанні: https://youtu.be/V3_ZYf6A5cg?si=jwIk_380vFGMLWyJ
