Назар Лавренчук: «Щоб створити армію – необов’язково бути полководцем»

Його армії позаздрив би сам Наполеон. Піхота, вершники, війська супротивників і союзників – англійці, французи, австрійці, росіяни… Озброєні солдати в колоритних мундирах розповідають історію 18-19 століття. Щоправда, славетне військо виготовлене із пластиліну та поміщається на звичайному столі.

Назар Лавренчук 3

Власник колекції – одинадцятирічний Назар Лавренчук з Боратина. Вже близько 5 років хлопчик працює у жанрі військово-історичної мініатюри. Сьогодні армія Назара налічує сотні крихітних солдат. Роботи юного майстра є точними копіями воїнів різних історичних епох, які вражають своєю деталізацією.

Школяр розповідає, що таке незвичне хобі у його житті з’явилося завдяки татові: «В мого тата є колекція мініатюрних олов’яних солдатиків. Раніше він дуже часто їх купував, а з ними й журнали на військово-історичну тематику. Мене дуже зацікавили історичні реконструкції відомих битв, яскраві військові мундири, так і з’явилася мрія – зробити свою казково-історичну армію. Створювати крихітних воїнів із олова для мене було занадто складно, та й дороговартісно, тому я почав ліпити міні-армії із пластиліну».

Задля справедливості варто додати, що слово «ліпити» не повністю відображає сенс цього процесу. Перед тим як виготовляти фігурку, Назар проводить справжнє наукове дослідження: читає літературу про ту чи іншу історичну епоху, ретельно вивчає військове обмундирування. За кілька років такого хобі хлопець став справжнім знавцем військової справи і сьогодні навіть за вбранням з легкістю ідентифікує французьких, російських, англійських, австрійських, польських чи баварських солдатів, незалежно від того які роди військ вони представляють.

Сам процес створення мініатюрних фігурок теж не з легких: «Кожного солдатика я збираю з десятка дрібних деталей, а потім з’єдную їх між собою. Спочатку виліплюю тулуб, а потім найдрібніші деталі – гудзики, кишені і навіть зіниці очей, – пояснює Назар. – Над створенням однієї фігурки можу працювати від кількох годин до кількох днів, усе залежить від складності та деталізації об’єкта. Ліпити солдатиків у мене виходить досить швидко, зараз я працюю над тим, щоб вони були максимально схожими на людей. За натурою я перфекціоніст, тому хочу, щоб мої витвори були реалістичними, наділеними справжніми людськими рисами та емоціями».

Нещодавно юний майстер поповнив свою армію ще й технікою. У колекції Назара з’явилися військові кораблі і танки. До слова, ідея ліпити кораблики виникла цілком випадково – під час Фестивалю Боратинської громади. Саме там хлопець познайомився із промінчанином Володимиром Ящуком, який виготовляє мініатюрні моделі вітрильників у скляних пляшках. Оригінальне ремесло дуже захопило Назара Лавренчука, тож він і сам спробував створювати крихітні кораблі – із пластиліну, звісно.

Найближчим часом майстер планує розширювати історичні межі і тематику своїх робіт: «Раніше я робив переважно солдатів наполеонівських війн, бо вони найбільш цікаві з позиції військового обмундирування. Був період, коли ліпив солдатів часів Другої світової, але вони мені подобаються менше – простіша форма і озброєння. Вже кілька років мене цікавить період козацтва. Зараз збираю матеріали про їх одяг і зброю. Цікаво також попрацювати над створенням воїнів УПА та середньовічних лицарів. А якщо говорити про експерименти та сучасні тренди, то можна спробувати робити із пластиліну героїв комп’ютерних ігор. Думаю, це теж буде дуже захоплююче».

Назар Лавренчук 6

Загалом соцмережі, комп’ютерні ігри та інші типові розваги для підлітків – усе це не про Назара. Наш співрозмовник – надзвичайно допитливий та активний юнак, окрім творчого хобі та вивчення історії, школяр займається футболом, відвідує гурток туризму. Незважаючи на такі різні захоплення, хлопець майже визначився із майбутньою професією: «Мені подобається створювати щось власними руками, тому буду продовжувати цю справу, можливо, навіть стану скульптором. Також мене вабить історія, хотів би спробувати себе і у цьому. Не знаю як складеться, але точно впевнений, що творчість завжди буде важливою частинкою мого життя».

Ольга Цуз

Поділитися:

Свято-Пантелеймонівський храм у селі Рованці: одинадцята історія з циклу «Старі фотографії»
23.11.2024 23:55
Цікавою є історія Свято-Пантелеймонівського храму у селі Рованці, що сягає у глибину віків. Перший храм на цій території відомий від 1545 року, за часів Сигізмунда-Августа. Саме тоді на…
У Боратинській громаді відбулися заходи до Дня пам’яті жертв Голодомору (ФОТО)
23.11.2024 17:47
Цього року ми втретє вшановуємо жертв комуністичного геноциду в умовах повномасштабної геноцидної війни росії проти України. Трагічні події, які ми переживаємо, засвідчують: жива пам’ять надзвичайно…
23 листопада – День пам’яті жертв Голодомору
23.11.2024 09:13
Щороку в четверту суботу листопада в Україні вшановують пам’ять жертв Голодомору 1932–1933 років і масових штучних голодів 1921–1923 і 1946–1947 років. Голодомор, якого зазнала Україна під час…