Копаєв Володимир Володимирович народився 28 жовтня 1982 року в місті Луцьку в сім’ї робітників Володимира та Галини. Був старшим сином в сім’ї, ріс чесним і справедливим, був прикладом для молодших сестри і брата.
У 1989 році сім’я переїхала в село Промінь і в цьому ж році Володимир пішов в 1 клас Промінської ЗОШ І-ІІ ст. По закінченні якої, у 1998-2001 рр, здобував омріяну професію будівельника у Вищому професійному училищі №2 міста Луцька. З 2001 по 2003 рр. працював в КП «Центр дозвілля та відпочинку» годувальником тварин, адже Володимир завжди любив їх і вони це відчували.
Доля так склалась, що у 2004 році переїхав у Павлоград, де влаштувався на роботу оператором котельні в Спорткомплекс «Центр». Про те Володимира тягнуло додому, на Волинь, тому у 2009 році він повернувся. З 2009 по 2011 рр. працював на СТО.
Але техніка була не зовсім до душі. У 2017 році Володимир відкрив для себе нове захоплення – коні, і влаштувався їх доглядати. Про коней, про їхні звички і догляд за ними він міг розповідати годинами. Про те життєві обставини склались так, що з кіньми довелось попрощатись і влаштуватись в 2021 році за професією на будівництво.
У 2022 році з перших днів повномасштабного вторгнення Володимир хотів вступити в добровольчі формування, але через тодішній стан здоров’я на службу не взяли.
До лав ЗСУ Володимир Копаєв вступив 4 липня 2024 року. Після проходження навчання був зарахований у 80-у Окрему Штурмову бригаду на посаду стрільця-снайпера. Свої службові обов’язки виконував гідно і сумлінно, ніколи не скаржився на труднощі служби.
10 листопада 2024 року воїн пішов на своє останнє бойове завдання.
14 листопада 2024 року внаслідок отриманих поранень не сумісних з життям Володимир Копаєв загинув поблизу села Мартинівка Курської області.
Похований Герой в рідному селі Промінь на місцевому кладовищі.