Марчук Михайло Васильович народився у місті Луцьк, Волинської області 28 вересня 1979 року в сім’ї робітників. Батько: Марчук Василь Степанович 1955р.н., мама: Марчук Надія Артемівна 1952 р. н.
Навчався в загально-освітній середній школі №11, де отримав повну середню освіту. У 1996 році вступив до вищого професійного училища № 9 за професією слюсар з контрольно-вимірювальних приладів та автоматики. Закінчив його з відзнакою. У 2012 році здобув вищу освіту в Луцькому національному технічному університеті за спеціальністю «Промислове і цивільне будівництво» та здобув кваліфікацію спеціаліста будівництва.
1 червня 2008 року одружився з Марчук Ольгою Володимирівною. У сім’ї Михайла народилося двоє діток: Марчук Артем Михайлович 05.12.2009 р.н. і Марчук Анастасія Михайлівна 15.07.2015 р.н.
З ранньої юності і до повномаштабного вторгнення працював на будівництві. Був спеціалістом широкого профілю, міг звести будинок з нуля та створити у ньому затишок. Тривалий час працював за кордоном. На момент повномасштабного вторгнення знаходився в Нідерландах. Однак, з першими ракетними ударами по Україні Михайло пакував речі додому. Їхав, щоб захищати сім'ю і Батьківщину.
На початку повномасштабного вторгнення у військкоматі Михайлу відмовили, тоді він пішов до військової частини, де колись проходив строкову службу і приєднався до лав прикордонників. 4 місяці проходив навчання на тренувальній базі. За словами побратимів, Михайло все схоплював на льоту. Згодом сам став інструктором.
«Він був сержантом, вже досвідченим і професійним. Це відразу помітили. Михайло постійно проявляв ініціативу, проводив нам заняття, показував, як правильно рити окопи. Говорив: «Хлопці – ми їдемо на Схід, нам не можна «дуркувати», потрібно вчитися». Його поважали та слухали всі. Це був справжній лідер, котрий міг скласти колектив докупи.» - розповідає військовий.
Михайло був інспектором прикордонної служби вищої категорії, начальник відділення інспекторів прикордонної служби (на ББА) третьої застави прикордонної комендатури швидкого реагування №1 1 прикордонного загону ДПСУ.
В зону активних бойових дій потрапили у грудні 2022 року. Там тримали оборону м.Соледар. На даному напрямку події розвивалися дуже швидко, обстановка була динамічною і постійно змінювалася. Перед Новим роком лінія оборони, яку тримали «зелені кашкети» була за 2 кілометри від позицій окупантів, у перші дні січня вона скоротилася до кількасот метрів. Коли підрозділ взяли в півкільце, Михайло проявив себе, як справжній лідер. В той день він врятував багатьох побратимів, але себе нажаль не вберіг. Сержант, Марчук Михайло Васильович, загинув на полі бою 9 січня 2023 року у місті Соледар. Довгих 8 місяців він рахувався безвісти зниклим, але 12 вересня 2023 року тіло Михайла вдалося повернути у рідний край.
В бою Михайло Марчук показав себе, як лідер, вчитель, наставник, герой.
Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно) №399113 Указом Президента України від 30 грудня 2023 року.