Валерій Костянтинович Марцинюк народився 1 лютого 1976 року в селі Одеради Луцького району. За сімейних обставин сім'я переїхала у село Радомишль, де й пройшло його дитинство. Навчався Валерій у Радомишльській школі, після десяти років навчання вирушив у доросле самостійне життя. Дорога юнака пролягла до обласного центру, де він влаштувався на роботу і працював. Одружився та з дружиною Русланою виховували сина Артема.
Валерій Марцинюк не був байдужим спостерігачем воєнних подій. У березні 2015 року був мобілізований у лави Збройних Сил України. Служив у складі 93-ї окремої механізованої бригади. Повістку отримав спокійно, бо вважав, що захищати свою країну – обов'язок кожного чоловіка. 21 листопада 2015 року від кульового поранення в груди на позиції неподалік міста Селідове Донецької області загинув під час виконання бойового завдання.
Він став 150-им героєм - волинським захисником, які уже ніколи живими не повернуться до рідних домівок. Попрощатися з героєм прийшло сотні людей, друзі, рідні, знайомі, однокласники, багато односельчан. Низький уклін батькам Ірині Василівні та Сергію Івановичу за виховання сина –героя.
Поховали Валерія Марцинюка на Алеї почесних поховань на міському кладовищі у с. Гаразджа. Вічна слава Герою!
І далі кровоточить смертельна рана в серці і душі нашого народу. Війна забирає життя найкращих, найдостойніших наших захисників, які гідно захищають свою Батьківщину від російського агресора.