Мартинюк Олександр Анатолійович народився 22 лютого 1994 року в селі Ратнів. Батько, Анатолій Феофанович - токар в СГПП «Рать», мати, Олена Вікторівна - вихователь Ратнівського ДНЗ «Барвінок».
З 2000 до 2009 року був учнем Ратнівської ЗОШ І – ІІІ ступенів. Був хорошим, дисциплінованим, ввічливим учнем.
Після закінчення 9 класу вступив до Луцького вищого професійного училища будівництва та архітектури, яке закінчив у 2013 році та здобув професію «штукатур; маляр» із присвоєнням кваліфікації «штукатур четвертого розряду; маляр четвертого розряду».
Закінчивши навчання присвятив себе будівельній справі. Його праця робила оселі гарними та затишними. Він був справжнім майстром, який завжди працював щиро, до чого б не торкалися його руки. Ніколи не відмовляв у допомозі. Після роботи ще займався столярством — це було його справою для душі.
У 2019 році одружився. З дружиною Валентиною виховували донечку Єлизавету, яка народилась у 2022 році.
30 липня 2024 року був мобілізований до лав ЗСУ у військові частини А 7019 та А 4152, де проходив базову військову підготовку (233-й загальновійськовий полігон, с. Мала Любаша, Рівненська область) і отримав військове звання «солдат». 10 вересня 2024 року був направлений до військової частини А0998, 24-ї окремої механізованої бригади (перший стрілецький батальйон, перша стрілецька рота), де займав посаду водія-електрика.
Олександр мав доброзичливий характер, завжди був спокійним і виваженим. Для батьків — турботливий син, для дружини — опора і підтримка, для донечки — улюблений і дбайливий татусь.
Загинув 30 жовтня 2024 року під час мінометного обстрілу по групі особового складу, яка здійснювала переміщення в районі позицій поблизу населеного пункту Часів Яр, Донецька область. Похований у рідному Ратневі.
Щира вдячність герою і шана за захист, який ціною свого життя наблизив таку омріяну перемогу. Він ще раз довів, що українці — нація незламних людей, яких жодному загарбнику не здолати. Все, чим дорожив, — сім’я, родина, село, де народився, маленька крапелька на карті Великої України, — він захистив своїм великим серцем.
Таким він був, таким назавжди залишиться в люблячих серцях.