Рощук Микола Миколайович, народився у селі Новостав, Луцького району, Волинської області 6 жовтня 1980 року в сім’ї робітників. Батько - Рощук Микола Макарович 1954 р.н. працював на асфальтному бетонному заводі, мама - Рощук Лідія Петрівна 1956 р.н. - на дослідному господарстві.
У 1 клас пішов у 7 років. Перші 3 класи навчався у селі Голишів, згодом перейшов до Боратинської загальноосвітньої школи. Під час навчання, улюбленими предметами були історія України та музика. Багато разів представляв школу на музичних конкурсах.
По закінченню ЗОШ у 1995 році вступив до професійно-технічного училища №2 на спеціальність - будівельник. Паралельно навчанню продовжував займатися музикою.
Закінчивши навчання, з 1999 по 2000 роки перебував на строковій службі (внутрішні війська) у м. Запоріжжя, де отримав звання молодшого сержанта. Після служби влаштувався на роботу у столярний цех, де згодом освоїв професію столяра. Також два роки працював на цукровому заводі та декілька разів їздив на заробітки за кордон.
Одружився Микола 9 лютого 2003 року на Шишці Олені Петрівні, 1982 р.н.. 23 жовтня 2005 року у сім’ї Миколи та Олени народився син – Рощук Олександр Миколайович, а згодом 14 липня 2007 року донька – Рощук Анастасія Миколаївна.
Надалі влаштувався до комунального підприємства Боратинської сільської ради та пропрацював у ньому три роки і надалі займався своєю улюбленою справою - виробами з дерева. Завдяки цим навичкам власноруч збудував майстерню, де виготовляв меблі.
Коли розпочалась повномасштабна війна, на наступний день 25 лютого 2022 року добровільно вступив до лав ЗСУ. Про цю подію говорив мамі так: «Мамо, ви не знаєте, що це за люди! Вони прийдуть та будуть вбивати, ґвалтувати, різати, а в мене двоє дітей. Я не буду лежати на дивані і дивитись телевізор. Що скажу своїм дітям?» Під ліжком вже лежала захована сумка з речами… Про його рішення знав син та найближчі друзі.
Служив у 63 окремій штурмовій бригаді і увесь час перебував у самому пеклі: на перших позиціях. Був стрільцем – санітаром 2 механізованого відділення 3 механізованого взводу 3 механізованої роти механізованого батальйону, рятував і витягував з поля бою побратимів. Рідні знали про подію у визволенні Снігурівки, Миколаївської області, де приймала участь його бригада. Після звільнення Херсону, 22 серпня 2022 року, отримав поранення та контузію. Згодом його бригаду було перенаправлено для бойових завдань до Бахмуту, Авдіївки, Лиману. Весь час Микола був на нулі, в результаті отримав другу контузію 19 грудня 2022 року, ще пізніше поранення - 21 січня 2023 року. Виведений з Бахмуту приїхав додому у відпустку з 12 по 24 лютого 2023 року. Про побратимів завжди розповідав з любов’ю і теплом, як про свою сім’ю. Микола запевняв, що обов’язково повернеться до своїх побратимів, бо вони чекають кожного, хто пішов у відпустку. Під час відпустки говорив: «Повертаюсь назад, щоб діти не бачили війни».
Солдат Рощук Микола Миколайович загинув на полі бою 16.04.2023 року під час бойових дій поблизу села Колодязі, Краматорського району, Донецької області, під час виконання бойового завдання із захисту нашої Батьківщини.
Микола Рощук залишив по собі памʼять, як люблячий батько, відданий захисник України, талановитий майстер та справжній патріот.