Риковський Володимир Ярославович, народився 25 травня 1975 року в місті Луцьку. Ріс чесним, кмітливим та відповідальним.
Навчався Володимир в Луцькій ЗОШ №11, де мав багато друзі та веселу вдачу. Паралельно відвідував музичну школу, адже мав дуже гарний слух і голос.
Після закінчення школи юнак вступив до будівельного училища, де здобув професію муляра-штукатура. Також за період навчання в училищі здобув спеціальність водія.
Любив працювати, тому відразу ж після отримання водійського посвідчення пішов працювати на хлібокомбінат, доставляв хлібобулочні вироби до магазинів області. А так, як любов до співу та музики не пропадала, то грав музикантом на весіллях. За своє життя освоїв не одну професію. І для того, щоб утримати сім’ю, поїхав на заробітки до Республіки Польща.
2004 року чоловік назбирав грошей та прикупив будинок у селі Рованці Луцького району куди у 2008 році привів дружину Людмилу. У щасливому шлюбі народилось два синочки Ярослав і Богдан. Володимир завжди був люблячим чоловіком, добрим батьком та надійним односельчанином, який завжди приходив на допомогу людям.
І все було б гаразд, але чорним чоботом росія ступила на територію України. Потрібно було захищати своїх дітей від цієї навали. І 2 липня 2024 року Володимир отримав повістку до ЗСУ. Після Рівненського полігону був скерований у 49 штурмову бригаду. Приймав участь у боях на Запорізькому напрямку та Сумщині. У війську всі любили Володимира тому, що він завжди і всюди приходив на допомогу побратимам, так як і в цивільному житті.
20 листопада 2024 року Володимир Ярославович отримав бойове завдання зі своєю бригадою до Курської області. Щодня телефонуючи дружині говорив, що у нього все добре, і що дуже любить свою сім’ю та обов’язково повернеться додому.
Захищаючи незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України Риковський Володимир Ярославович загинув 8 грудня 2024 року поблизу села Погребки Курської області, був вірний своїй присязі та обов’язку перед Батьківщиною…
Поховали військовослужбовця в селі Рованці на місцевому кладовищі.