Сахардала Сергій Олександрович народився 10.01.1974 року в селі Мельники Ратнівського району, виховувався у багатодітній, порядній родині, ріс щирим, добродушним, чесним та старанним. В 1981 році сім’я переїхала у село Воютин Луцького району.
З 1981 по 1989 р. навчався в Воютинській восьмирічній школі. Тут він мав багато друзів, адже був врівноваженим, дисциплінованим, працелюбним, товариським та активним учнем, ніколи не боявся брати на себе відповідальність у вирішенні складних ситуацій. Сергій захоплювався гуманітарними дисциплінами, брав участь у художній самодіяльності, а ще дуже любив спорт і змагання.
Після закінчення школи навчався у ПТУ №9 міста Луцька на кіномеханіка.
Доля розпорядилась так, що Сергій багато років жив і працював у Білорусі. Але весь цей час його тягнуло в Україну. І в 2010 році він повернувся додому на рідну Волинь. Поза як професія кіномеханіка стала не затребуваною він опанував майстерність столяра, каменяра, оздоблювальника та будівельника.
Йому підкорялись і дерево, і камінь. Альтанки і гойдалки, прекрасні ремонти і будівлі, скільки хороших робіт йому вдалося зробити.
2014 рік ознаменувався роком створення сім’ї з дружиною Оксаною, народженням доньки, та переїздом в село Промінь. Скільки було планів і незавершених справ…
Але війна розділила життя на до і після. Сергій був справжнім патріотом не байдужим до долі своєї країни та рідних, тож з перших днів повномасштабного вторгнення пішов боронити нашу країну від ворога, залишивши вдома кохану і донечку-першокласницю. Покинувши улюблену справу, не маючи бойового досвіду, він без вагань взяв до рук зброю і добровольцем вступив до лав ЗСУ. Після проходження підготовки на Яворівському полігоні вирушив на фронт. Змінивши професію столяра і будівельника на стрільця-снайпера він воював на Луганщині, під жорстоким ворожим вогнем боронив нашу Вітчизну.
15 травня 2022 року, виконуючи бойове завдання щодо виявлення та знищення сил противника та захисту незалежності України Сергій Сахардала загинув у місті Сєверодонецьк Луганської області. На вівтар свободи і незалежності України він поклав найцінніше – своє життя.
Похований на кладовищі села Воютин.