Собуцький Руслан Петрович народився у місті Луцьк Волинської області 6 квітня 1975 року в сім'ї робітників. Батько: Собуцький Петро Миколайович 1947 р.н — водій, мама: Собуцька Ольга Василівна 1952 р.н. - робітниця на заводі синтетичних шкір м. Луцька.
У 1982 році пішов у 1-й клас загально-освітньої середньої школи № 11, де отримав неповну середню освіту. Під час навчання у школі займався велоспортом у дитячо-юнацькій спортивній школі міста Луцька.
Після закінчення 8- го класу, у 1992 році вступив до Вищого професійного училища № 6 де навчався за спеціальністю «Електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування» та здобув професію телемайстра. Паралельно навчанню займався боксом у спортивному клубі «Золота рукавичка» міста Луцька.
До лав Збройних Сил України не призивався за станом здоров'я.
У 1996 році за сімейними обставинами родина переїздить до села Баківці, Боратинської громади, Луцького району Волинської області.
20 листопада 1998 року Собуцький Руслан Петрович та Магдевич Ірина Павлівна взяли церковний шлюб, а 27 вересня 2000 року сім’я Собуцьких була скріплена офіційним шлюбом. 17 жовтня 2000 року у сім’ї Руслана Петровича народилася донька, Собуцька Альбіна Русланівна.
Протягом життя Руслан Петрович працював водієм легкових та вантажних автомобілів на таких підприємствах як: ПФ «Техніка», кадастрове агенство «Земельні ресурси», ТОВ «Магнат», «Нова пошта»та інші.
У зв’язку з важким фінансовим становищем родини (утримування батьків з обох сторін), Руслану Петровичу довелося сезонно виїжджати за кордон на заробітки. В кінця 2021 року — працював лісорубом в Федеральній землі Бранденбург, Німеччина.
На початку 2022 року Руслан Петрович разом з сім’єю (дружиною та донькою) готували документи на роботу в Нідерландах, але ранок 24 лютого 2022 року змінив плани родини Собуцьких. Руслан Петрович разом з дружиною прийняли рішення піти на захист Батьківщини, так Руслан записалися до лав тероборони в/ч 7062. 2 березня 2022 року - був викликаний до військової частини, отримав амуніцію та зброю.
Брат Руслана, Володимир, який проживає в м. Дрезден (Німеччина), запропонував допомогу у прихистку сім'ї Собуцьких на час повномасштабної агресії. Руслан Петрович приймає рішення вивезти родину (доньку, жінку, тещу) до м. Дрезден. 3 березня 2022 року, за згодою командира в/ч 7062 Руслан евакуює та супроводжує родину до кордону Україна-Польща (Устилуг-Зосін), а сам повертається до частини, де несе службу до моменту загибелі — 19 квітня 2023 року.
Собуцький Руслан Петрович був гранатометником протитанкового взводу, 53 батальйону, 100 ОМБр (раніше було ТРО у складі ЗСУ). Загинув на полі бою під час танкового обстрілу від проникаючого осколкового поранення у серце близько 11:30 за київським часом в селі Богданівка, Часівярівської громади, Бахмутського району Донецької області, під час виконання завдання із захисту Батьківщини від рашистської навали.
Нагороджений :
Державною Нагородою, Медаллю «За військову службу Україні» № 21110, УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №237/2024 від 23 квітня 2024 року — посмертно.
Почесною відзнакою, Медаллю «За оборону міста Бахмута»№ 0366, Наказ Командира 53 окремого батальйону Сил територіальної оборони ЗС України, підполковника О. Адамовича, №75 від 29 лютого 2024 року - посмертно.