Володимир народився у селі Баїв. Після розлучення батьків він переїхав із мамою до села Розничі Колківської громади, але у 12 років повернувся до батька. З шостого класу Вова навчався у Баївській школі, де здобув базову освіту, проживаючи в цей час у родині батькового брата. Після дев’ятого класу вступив до Луцького професійного коледжу будівництва та архітектури, де опановував фах «лицювальника-плиточника». Уже з юних років він не сидів без діла.
Молодий, красивий, спортивний, із загостреним почуттям справедливості, Володимир не зміг залишатися осторонь, коли почалася війна. Він добровольцем пішов на фронт і був зарахований до 80-ї десантно-штурмової бригади.
Коли законодавство заборонило мобілізувати 18-річних призовників, Володимира демобілізували. Деякий час він жив у будинку свого покійного батька в Баєві, спілкувався з рідним дядьком і працював у місцевого підприємця. Проте думка про повернення на службу не полишала його. Невдовзі після свого дня народження він підписав контракт.
11 травня 2023 року поблизу населеного пункту Іванівське Бахмутського району Донецької області під час виконання бойового завдання внаслідок множинних осколкових поранень загинув Володимир Жучко. Йому було лише 19 років, а свій день народження, 31 січня, він відсвяткував незадовго до трагедії. Це вчинок справжнього дорослого чоловіка, який не роздумуючи пішов захищати свою Батьківщину.
Указом Президента України від 18 липня 2023 року №438 нагороджено орденом «За мужність ІІІ ступеня».