Думки найстаршого і наймолодшого педагогів громади

Про специфіку професії вчителя, особливі методики та ставлення до освітніх реформ ми поспілкувалися з найстаршим та наймолодшим педагогічними працівниками на території Боратинської громади.

Володимир Розумець

Антоніна Кузьма

Розумець Володимир Лукашович (1940 р.н.)
старший вчитель, відмінник народної освіти, вчитель вищої категорії

Кузьма Антоніна Петрівна (1999 р.н.)
асистент вчителя

Чому ви вибрали саме професію вчителя?
Вибір професії був свідомим та виваженим. Ще з дитинства полюбив школу, вчителів, дуже подобалось активне та організоване шкільне життя. Пам’ятаю, як любив приймати участь у художній самодіяльності, грав на гармоні, співав, танцював. Одним словом, ще змалку школа була моїй життям. Дещо пізніше серйозно почав цікавитися математикою і зрозумів, що це – моє покликання.Не можу сказати, що професія вчителя – моя дитяча мрія, так як у дитинстві хотіла стати тренером, реабілітологом, масажистом, навіть президентом.
Зробити такий вибір мене наштовхнув мій перший вчитель – Василь Антонович Мудрик, який настільки цікаво проводив заняття, що я вже тоді вирішила стати вчителем початкових класів. Також професію педагога обрала, бо люблю дітей. Особливо подобається працювати із школярами початкових класів: діти у такому віці по-справжньому щирі, з чистими і відкритими душами, з ними цікаво вести бесіди, а їхні допитливі оченята постійно хочуть дізнаватися про щось нове. Для мене діти – це завжди позитив і хороші емоції.
Що ви відчували, коли вели свій перший урок?
Мій перший урок відбувся під час педагогічної практики у школі № 1 міста Луцька, це був 1964 рік. Я проводив урок математики у 8 класі. Зараз уже з посмішкою пригадую як старанно готувався, писав конспект. Дуже хвилювався сам і переживав за товариша.Словами важко передати усі ті емоції, що я пережила, готуючись до свого першого уроку. Хвилювалась неймовірно, переживала, щоб не переплутати імена дітей, образити когось словом чи оцінкою. На щастя все пройшло добре, дуже зраділа, адже під час уроку постійно відчувала підтримку дітей. Вже після проведеного заняття з’явилось відчуття щастя, ейфорії і я зрозуміла, що бути вчителем – дійсно моє покликання.
Якими рисами, на вашу думку, повинен володіти сучасний педагог?
Це питання досить складне та в певній мірі філософське. Колись, ще в юності, запам’ятав такий вислів: «Серце учителя – скільки в нім ласки, ніжності скільки і теплоти. В серці учителя поруч розквітли риси суворості і доброти…» Вважаю, що в цих словах істина і вони відображають той баланс, життєві цінності, які мають бути притаманні кожному педагогу. Сучасний вчитель має бути мало не «універсальним солдатом» педагогіки: бути хорошим «психологом», кваліфікованим та ерудованим фахівцем, володіти високим рівнем культури та моральних якостей.На мій погляд, сучасний вчитель – це передусім творча особистість, що володіє нестандартним підходом до викладання предмету. Вчитель повинен бути активним, комунікабельним, динамічним, впевненим у собі, толерантним, компетентним.
Окрім цього, щоб досягти значних успіхів у педагогічній діяльності, сучасний учитель повинен вміти правильно використовувати технології та інструменти впливу на психологію дітей. Простіше кажучи вчитель – це хороший психолог та оратор.
Як ставитесь до нововведень у навчанні?
В цілому не дуже позитивно. За час моєї педагогічної діяльності відбулось уже стільки освітніх реформ, що останні зміни та нововведення викликають у мене сумніви щодо їх правильності та успішної реалізації. У наш час система освіти є досить складною та недосконалою, учні дуже перевантажені зайвою інформацією, складна навчальна програма. На мій погляд, першочерговим має бути подолання цих проблем та викликів. Однак, незважаючи на свої консервативні погляди, я є прихильником використання нестандартних, інтерактивних методів навчання. Завжди підтримую ті речі, які сприяють підвищенню якості навчального процесу.Нововведення в освіті не є особливістю лише нашого часу. Освіта завжди прагнула до змін, однак, саме сьогодення називають часом значних і бурхливих змін у всіх суспільних сферах, у тому числі й освіті.
Загалом до останніх змін та реформ ставлюсь цілком схвально. У новій концепції освіти звичайно є і мінуси, але плюси все ж переважають. Розумію, що нашу освітню систему потрібно реформувати, адже світ стрімко змінюється і ми повинні бути готовими до цього. Сьогодні наша школа синхронізується з міжнародною і це, однозначно, є позитивом.
Можливо у Вас є свій секрет або якась особлива методика, яку Ви використовуєте на уроках?
Люблю використовувати на уроках елементи цікавої математики. Це дуже активізує дітей та сприяє підвищенню інтересу до навчання. Також за роки роботи в школі розробив власну методику опитування учнів. Практикую поєднання індивідуального і фронтального опитування, поєднання колективної та самостійної роботи учнів. Саме за таких умов досягається максимальний ефект, а рівень засвоєння навчального матеріалу сягає 90%.Зважаючи на те, що працюю у школі лише рік, власного стилю викладання поки не розробила. У своїй роботі керуюсь практиками та досвідом кращих педагогів, аби вдосконалюватись читаю сучасну педагогічну літературу. Із свого досвіду, однозначно можу сказати, що діти полюбляють проблемний метод навчання, практикую активні, інтерактивні методи навчання, вважаю, що обов’язковою складовою уроку має бути дискусія та загальне обговорення. Так діти краще сприймають та засвоюють навчальний матеріал.
На ваш погляд, для дітей вчитель повинен стати другом, порадником, підтримувати партнерські відносини чи все ж зберігати певну дистанцію?
Безумовно, головне у педагогічній діяльності – встановлення між вчителем та учнем відносин на засадах взаємної довіри та поваги, що дає можливість передавати знання у безпосередньому спілкуванні. Однією з найважливіших проблем у сучасній школі є демократизація відносин між вчителем та учнем. Особисто я вважаю, що обов’язково слід зберігати певну дистанцію, має бути межа, грань у спілкуванні вчителя та учня. З досвіду хочу сказати, що цього правила слід дотримуватися задля підтримки дисципліни, запобігання виникнення конфліктних ситуацій.Вважаю, що важливою складовою спілкування між вчителем та учнем має бути неформальне, емоційне спілкування. Педагог має налагодити з учнями емоційний зв’язок, завоювати довіру, повагу, любов, без цього неможлива подальша успішна педагогічна робота. Відтак в особі вчителя учні повинні бачити друга, наставника, партнера. Однак, разом з цим не слід забувати про субординацію та педагогічну етику.
Найбільш курйозний та незвичайний випадок у педагогічній практиці.
Звичайно, таких випадків було чимало, адже робота з дітьми завжди цікава та непередбачувана. Були і кнопки на стільці, і невдалі списування, і кумедні легенди про невиконане домашнє завдання.
Чомусь особливо мені запам’ятався випадок не кумедний, а радше несправедливий. Пам’ятаю як готував до обласної олімпіади свого найбільш здібного і талановитого учня. Разом пройшли усю програму з математики 8 класу. Сергій підготувався бездоганно та блискуче впорався із завданнями, але через помилку у підрахунку балів виявився мало не на останньому місці. Зрештою, все закінчилося добре, роботу перевірили ще раз та Сергій зайняв заслужене призове місце. Проте до цього часу не можу забути дитячий розпач та розчарування, а також відчуття власної несправедливості та тривоги.
Шкільне життя аж ніяк не назвеш нудним, кожен день – нові пригоди та випробування. Пригадую як під час моєї першої педагогічний практики, хлопчик, із класу у якому я викладала, подарував мені валентинку та зізнався у коханні. Це одна з найбільш незвичайних та зворушливих ситуацій за період моєї педагогічної практики.
Що найбільше любите та цінуєте у своїй професії?
Найбільше тішуся, коли бачу досягнення своїх учнів, спостерігаю як вони стають розумними, грамотними, компетентними, успішними людьми. Тоді розумію, що роблю все правильно і роки, віддані професії пройшли недарма.Напевно, найбільше у своїй професії ціную динаміку – знайомства з новими людьми, дітьми, можливість здійснювати зміни, творити майбутнє. Безпосередньо у роботі з дітьми найбільшою цінністю вважаю той позитив та щирі емоції, які кожного дня отримую від своїх учнів.

Поділитися:

Свято-Пантелеймонівський храм у селі Рованці: одинадцята історія з циклу «Старі фотографії»
23.11.2024 23:55
Цікавою є історія Свято-Пантелеймонівського храму у селі Рованці, що сягає у глибину віків. Перший храм на цій території відомий від 1545 року, за часів Сигізмунда-Августа. Саме тоді на…
У Боратинській громаді відбулися заходи до Дня пам’яті жертв Голодомору (ФОТО)
23.11.2024 17:47
Цього року ми втретє вшановуємо жертв комуністичного геноциду в умовах повномасштабної геноцидної війни росії проти України. Трагічні події, які ми переживаємо, засвідчують: жива пам’ять надзвичайно…
23 листопада – День пам’яті жертв Голодомору
23.11.2024 09:13
Щороку в четверту суботу листопада в Україні вшановують пам’ять жертв Голодомору 1932–1933 років і масових штучних голодів 1921–1923 і 1946–1947 років. Голодомор, якого зазнала Україна під час…