У цій історії кожен важливий. Це той випадок, коли не було випадкових подій, зустрічей та рішень. Складалося враження, що хтось з неба керував цим процесом, а кілька відданих своїй справі та спільноті людей робили те, що мають робити…
Все розпочалося минулого року, після знайомства представників Боратинської громади та клубу зі стрільби з лука «Луцькі соколи». Всього лише за два тижні на найвищому рівні ними було організовано Перший Чемпіонат Волинської області зі стрільби з лука. Здавалося, історія мала би закінчитися, але ні – все тільки починалося.
Чому фінал виявився «золотим» і хто ті 10 незнайомих друзів…
Лідія Ольхова – студентка Луцького вищого професійного училища будівництва та архітектури, спеціальності «Художник-оформлювач», 17 років. Прийшла на майстер-клас зі стрільби з лука в село Рованці разом зі своєю меншою сестрою.
Це були перші виїзні навчання у рамках проекту, який Боратинська громада впродовж вересня-жовтня впроваджувала з «Луцькими соколами» за підтримки Міжнародної організації з міграції. Ідея полягала в проведенні виїзних майстер-класів зі стрільби з лука у різних, навіть невеликих і віддалених селах громади, щоб люди могли спробувати себе у цьому непересічному виді спорту, а також познайомити між собою та згуртувати жителів різних населених пунктів. Хотіли долучити представників різних соціальних груп – різних за статтю, віком, видом діяльності, рівнем добробуту, соціальним статусом, попереднім досвідом тощо.
Ковтун Назар – 12-річний школяр, сім’я якого нещодавно придбала будинок і переїхала в Боратин. Здібний хлопець, якого підтримують та розвивають батьки, зробив кілька вистрілів з лука на майстер-класі у Боратині, захотів згодом приїхати на додаткове заняття, щоб підготуватися до Чемпіонату Боратинської громади зі стрільби з лука серед новачків-аматорів.
З жителями сусіднього села Озеряни – Іллею та Володимиром Філонцями ми познайомилися на майстер-класі у селі Радомишль. Старшому брату Іллі 22 роки, він працює педагогом-організатором і викладає хореографію у Радомишльському ліцеї, танцює у Волинському народному хорі. Хлопець привів свого 10-річного брата-школяра Володимира, щоб той спробував постріляти з лука. Тренерка із захватом відзначила, що у десятирічного хлопчика чудові здібності, адже стійку лучника він опанував всього за кілька повторів. Його одразу записали в список претендентів на участь у змаганнях, а старшому брату запропонували спробувати, щоб зрозуміти, що цей вид спорту не так просто опанувати. Однак швидко вчитися, очевидно, їхня сімейна риса, адже Ілля також з перших пострілів почав потрапляти майже у центр мішені. На них обох чекало додаткове тренування і виступ на чемпіонаті.
У Радомишлі ми також зустріли 18-річну місцеву жительку Анастасію Гадчевську – студентку Волинського фахового коледжу культури і мистецтв імені І.Ф.Стравінського, яка одна з останніх підійшла і спробувала постріляти з лука. У дівчини вийшли доволі гарні спроби, тому вона погодилася приїхати на додаткове тренування, щоб згодом виступити в Боратині.
Олександр Дармовіс – ми ще не в одній історії почуємо це ім’я і прізвище, адже цей скромний 42-річний чоловік є активним у житті своєї громади та села Промінь. Олександр – герой однієї із серій серіалу про людей Боратинської громади та учасник ініціативної групи, яка напрацювала проект, у ході якого з’явилася ідея з майстер-класами. Ще його історія унікальна тим, що він зумів оговтатися після повернення з війни на Сході України і зараз докладає зусиль, щоб допомагати з цим побратимам та оточенню. Вони прийшли на майстре-клас разом із сином. Тоді Олександр у стрільбі з лука побачив можливість працювати з власними емоціями і концентрацією.
Анатолій Луцюк із села Озеряни також у свій 31 рік встиг пройти шлях війни, а зараз займається виготовленням виробів з металу. Його роботами обставлені кращі заклади міста, а він продовжує не лише майстерно створювати шедеври, а й разом із сім’єю та активними жителями свого села покращувати умови для дозвілля молоді. Всією сім’єю Луцюки прийшли і на майстер-клас, під час якого виявили, що голова сім’ї не лише вміло працює з металом, а й з луком та стрілами. Як Анатолій не пручався, але все-таки погодився взяти участь у змаганнях.
Пам’ятаєте історію про братів Філонців? Виявляється у них ще є середня 12-річна сестра – Наталія Філонець. Дівчина прийшла на майстер-клас в Озерянах і показала, що не лише хлопці в сім’ї вміють влучати у центр мішені. Вона точно не відставала від братів, тому підійшла до тренерів і запитала, чи можна їй також взяти участь у змаганнях. Її запросили на Чемпіонат у Боратин.
Але перед цим ще був майстер-клас у Лаврові, на який прийшов Станіслав Безух. Хлопцю 15 років і він вже активно цікавиться політикою, а також займається біатлоном. Спершу йому не вдавалося опанувати техніку стрільби з лука, але наполегливість дає свої результати і ми отримали ще одного учасника змагань.
Але це ще не все… Про Андрія Ярмолюка не можна було забути, тому що цей 23-річний хлопець, який працює водієм у комунальному підприємстві «Боратин», возив спортивне обладнання абсолютно на всі майстер-класи. Думаєте, чим займався Андрій, коли ще не було відвідувачів? Звісно тренувався! Тому, питання його виступу вирішилося саме собою, адже старанний хлопець захопився новим для себе видом спорту.
Так знайшлися 10 героїв змагань.
Отже, день Чемпіонату… Схвильовані його герої починають розуміти, що ось-ось відбудеться невідоме їм до цього спортивне дійство. Для них серйозно нагадують правила та формат змагань і просять одягти калчани зі стрілами, підійти до луків та розпочати перші пристрілочні серії. Кілька підготовчих підходів, останні приготування, і всіх закликають вишикуватися по лінії для відкриття змагань. Після коротких вітальних слів суддя дає свисток про початок першої залікової серії.
Десять лучників-аматорів мали зробити десять залікових серій по три вистріли, після яких вісім кращих проходили у спаринги.
Перші невдачі та потрапляння «в десяточку», кучні сети і провали – понад годину тривав кваліфікаційний раунд, після якого сформувалися такі чотири пари для спарингів*:
· Ярмолюк Андрій – Безух Станіслав
· Дармовіс Олександр – Філонець Ілля
· Філонець Наталія – Ковтун Назар
· Луцюк Анатолій – Ольхова Лідія
*пари спарингів формувалися за принципом – хто набрав найбільшу кількість очок у кваліфікації змагається з тим, хто – найменшу, другий – з сьомим, третій з шостим, четвертий з п’ятим. Вдало виступили, однак не подолали кваліфікаційний раунд новачки Філонець Володимир та Гадчевська Анастасія.
Спаринги проходили на виліт, тому до наступного кола могли вийти лише чотири учасники. Формат спарингів передбачав для кожного по три вистріли поспіль, після яких визначали, хто з пари набрав більшу кількість очок і отримає 2 бали (той, хто меншу – 0, у разі нічиєї – по 1). Далі тривали наступні серії. Вигравав той, хто перший набирав 6 балів.
Так, до півфіналу пройшли і змагалися за вихід у фінал:
· Ярмолюк Андрій – Луцюк Анатолій
· Дармовіс Олександр – Ковтун Назар
Найцінніше, що міг і мав дати цей проект – це знайомства та об’єднання жителів різних населених пунктів громади. У цьому контексті надзвичайно приємно було спостерігати за тим, як Анастасія з Радомишля підходить до раніше незнайомої Лідії з Рованців, підбадьорює та обіймає її після незначного програшу в спарингу. А тим часом, спортивні баталії продовжувалися.
У напруженій спортивній боротьбі до фіналу вийшли Ярмолюк Андрій та Дармовіс Олександр.
Але, перед «золотим» був не менш цікавий «бронзовний» фінал, у якому юний Ковтун Назар вирвав «бронзу» у більш досвідченого Луцюка Анатолія.
Що ж, а тепер затамуйте подих, тому що розпочинається фінал – «золотий фінал»!
І тут присутні втратили зв’язок з реальністю, адже, напевно, після перших серій з потрапляннями в «дев’ятки» і «десятки» всі глядачі забули, що знаходяться на аматорських змаганнях громади. – «Можливо, це вже фінал чемпіонату області?» – вигукнув хтось із вболівальників.
Неймовірна зібраність, концентрація і точні потрапляння обох лучників змушували «братися за голови» навіть досвідчених суддів. Нічийні та рівні серії, постріл за пострілом наближував то одного, то другого до перемоги. Хто переможе? Олександр, який збирався, тут та зараз видавав свої найкращі постріли чи Андрій, який показав на голову вищий за всіх результат у кваліфікаційному раунді і точно не мав наміру віддавати перемогу.
Остання серія. Андрій Ярмолюк робить кучні три вистріли близько до центру мішені, але в Олександра Дармовіса не тремтить рука і він вибиває ту переможну – «золоту десятку» в «золотому фіналі».
Інші учасники змагань гучно аплодують, а хлопці зі щирими посмішками тиснуть один одному руки.
Тут відбувалося щось надважливе і цим, певно, таки керував хтось із неба.
Можливо, кінець цій історії про людей та згуртування громади, а, можливо, це тільки початок…
Анатолій Левчук
Фото: Катерина Гольченко, Ірина Софдар
